головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Творімо разом українськомовний освітньо - культурний простір
Автор: Крижанівська Валентина
завідувач відділу філософії освіти і освітніх технологій НДІУ МОН України.

Творімо разом  українськомовний освітньо - культурний простір

Мова – найуніверсальніша  енциклопедія,
Наймогутніший Учитель життя, а хто не
чує її – породжуваної рідною Природою, той 
обійдений ласкою Божою, бездуховне   перекотиполе.                                                                                                                    .
П. Кононенко.

          У Національній доктрині розвитку освіти України у XXІ ст. зазначено, що система освіти має забезпечувати збереження і продовження культурно –  історичної традиції, виховання шанобливого ставлення до державних святинь, української мови, культури. Пріоритетами державної політики в здобутті якісної освіти є розвиток української мови. 
           З 1991 року українська мова поступово почала  займати чільне місце у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва. Проте і через 10 років незалежності України вона ще не стала мовою спілкування в молодіжному середовищі.
         У 2001 році Головне управління освіти і науки м. Києва,  створюючи проект «Українська мова в столичній освіті» до Програми «Столична освіта. 2001-2005р.р.», запропонувало київським школярам написати твори-роздуми на тему: «Я і українська мова» з метою почути їхні  думки  щодо причин,  які заважають  розмовляти українською у повсякденному житті.
         Виявилося, що ця тема хвилює і саму молодь.
         Писали діти з українських, російських, литовських, грузинських, вірменських та білоруських родин – п’ятикласники, які не пам’ятають себе не українцями, і випускники, чиє дитинство пройшло ще в Радянському Союзі. Вони довірили свої найпотаємніші думки вчителю, усвідомлюючи себе українцями.  
         Вони називали безліч  причин відсутності українськомовного середовища в столиці: незнання,  не престижність, брак молодіжної культури, якісної української книги,  низька мовленнєва культура батьків і частини педагогічних працівників, не сприяння підняттю іміджу української мови, шанобливому ставленню до неї засобами масової інформації; традиційне російськомовне оточення тощо. 
         На сторінках тисяч  учнівських зошитів не перелік вивчених напам’ять патріотичних гасел, а розуміння, що творення цього середовища залежить і від них самих.
        Частина творів-роздумів видана окремою книжкою у видавництві «Педагогічна преса». А пропозиції дітей були враховані при складанні проекту «Українська мова в столичній освіті», основною метою якого стало змінити ставлення учнівської молоді до української мови шляхом:
- створення в закладах освіти  українськомовного середовища;
- підвищення якості української мови і літератури;
- забезпечення плекання засобами української мови духовного світу, особистісного і мовленнєвого розвитку учнів, виховання національної та людської гідності, патріотизму на уроках з усіх предметів і виховних заходів.
         З того часу минуло чотири роки.  Проте, ще й сьогодні час від часу чуємо критичні вислови: мовляв діти говорять українською лише на уроках, вона ще не стала мовою повсякденного спілкування в молодіжному середовищі.
         Нам знову захотілося поспілкуватися з тими самими учнями і дізнатися, що змінилося у свідомості цих ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet