головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #1(14)
пошук по сайту
Законопроект про мову чи підступний замах на неї?
Автор: Погрібний Анатолій
доктор філологічних наук, провідний науковий співробітник відділу “Мова як українознавство” НДІУ, професор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік АН Вищої школи України, голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка.

Законопроект про мову чи підступний замах на неї?

 

    У Верховній Раді зареєстровано законопроект № 3410-8 “Про внесення змін до Закону України “Про мови в Українській РСР”, що регламентує провідні  засади функціонування української та інших мов у країні. Основний зміст документу: українська мова є, як і раніше, державною, але запроваджується також статус офіційних мов, що ними на всій території України мають бути українська і російська мови, а в адміністративно-територіальних одиницях, де широко розповсюджені інші національні мови, допускається, на підставі рішень місцевої влади,  використання  як офіційних також і цих мов. Законопроект дозволяє офіційно  використовувати (в роботі, діловодстві і т. д.) не тільки одну з офіційних мов і не тільки  мову більшості  населення, а – “мову, прийнятну для населення даної місцевості”. Тобто, це належить  розуміти так:  вирішило (з волі начальства абощо) переважаюче українське населення  якогось міста чи району, що прийнятна для нього не українська, а російська мова, – і, будь ласка, офіційною може бути тут російська. Передбачено зберегти  українсько-російську двомовність паспортів,  повернутися  до двомовних бланків, печаток, здійснювати написання дисертацій  “однією з національних мов”,  визначати мову друкованих засобів масової інформації “їхніми засновниками”,  а  виконання реклами –  “державною або іншою мовою,  на вибір рекламодавця”. І хоча  в документі зауважено, що ”заходи щодо захисту і розвитку національних мов не повинні звужувати сферу застосування державної мови”, вже з того, що зазначено, ясно:  ні, саме про неминуче звуження цієї сфери і йдеться. Продеклароване у пояснювальній записці до законопроекту “право вільно обирати і користуватися будь-якою мовою, будь-яку мову вивчати і підтримувати її розвиток“, за всієї своєї демократичності,  може спонукати українську мову хіба що згортати навіть ті  украй скромні позиції, які нею донині здобуто. І то, зрозуміло, на користь мови російської, територією офіційного побутування якої, зважаючи на всюди простежувану її “компактність”,  має, за цим документом, стати вся Україна. Згадавши  те, що, згідно з переписом  2001 року,  росіян в Україні є 17,3%  від усього населення, а громадяни всіх інших національних меншин становлять лише 4,9 %, а також взявши до уваги, що російськомовне населення включає  у себе і значну кількість зросійщених представників інших національностей, можемо прийти до висновку: весь цей законопроект підлаштовано, передовсім, під інтереси та амбіції саме цієї частини нашого суспільства  .
                        
ЗАКОН ВІД ПОЕТА І ГРОМАДЯНИНА

Внесено його Олександром  Морозом, у зв’язку з чим не можна не констатувати: дана ініціатива  – від високоавторитетної в Україні людини, лідера  Соціалістичної партії, одного і сподвижників В. Ющенка у часі недавніх президентських виборів. Тобто це аж ніяк не той варіант, коли б із подібною ініціативою у черговий раз виступив хтось від есдеків чи “регіоналів”, до мовних спекуляцій яких ми вже звикли. Це – серйозно.  Багатьох може підкуповувати те, що до своєї рідної мови О. Мороз ніяк не байдужий:  нею, багатою і  соковитою у його вустах,  він повсюди послуговується, цитує з пам’яті Т. Шевченка та інших поетів, сам пише і друкує гарні українські вірші...
І ось – потіснися, українська мово! Надто вже велику площу в Україні вона, ця  куркулька мова,  зайняла, затиснула  російську... А щоб зняти цей дискомфорт для останньої, то чом би не вчинити радикально: зрівняти обидві мови щодо офіційності!
Як відомо, російська мова як офіційна – була  одною з головних конячок, завдяки якій в Україні замість Президента міг утвердитися  презекдент (такий новотвір вичитав я на Майдані). Тобто претендент, який програв, експлуатував  цю конячку із щонайбільшими сподіваннями на неї. Та ось, після програшу, конячка звільнилася, і раптом бачимо: на ній – О. Мороз. І то, не можна не звернути уваги, у той  час, коли антиукраїнською мовною к...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet