головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #1(14)
пошук по сайту
Розквіт у полудні віку
Автор: НДІУ
Науково-дослідний інститут українознавства

Розквіт у полудні віку

Ганна Стефанівна Сазоненко підійшла до полудня віку. Підійшла мудро, мужньо і владно, поетично і красиво!
Міра прожитого – то міра звершеного.
У сфері матеріального виробництва «врожай» кожного трудівника видимий зразу. Врожай на ниві життя –  квітка, яка може цвісти раз у століття, а побачити її цвіт може хіба що людина винятково обдарована. Бо тут урожай – дух, інтелект, совість, краса, патріотизм і людяність поколінь, дух рідної Землі і рідного Неба. А пізнати цей синтез може лише особистість титанічних зусиль.
Нині ім’я Ганни Сазоненко на слуху і в Україні і, без перебільшення, в усьому великому світі. Адже перший цвіт її душі виплекали мати й батько, Бахмацька школа і Ніжинський інститут на рідній Чернігівщині, а потім десятиріччями вона сама, як золота бджілка, збирала квітковий нектар вітчизняної і зарубіжної педагогіки чи не в усіх областях України, щоб потім множити його і сіяти в Грузії і Росії, Польщі й Угорщині, Латвії, Канаді і США, у Франції і Німеччині…
Дорога педагога завжди встелялася більше тернами, ніж трояндами, але така воля природи: учитель – то любов і страждання, то мудрість і мужність, то сила волі першовідкривачів людських характерів, що через людину  реформують і творять світ правди, добра й справедливості, гуманістичної життєдіяльності.
Такою стелиться Дорога Ганни Сазоненко: як студентки (персонального стипендіата) – на цілинні землі й будови Далекого Сходу; після інституту – в школу рідного району учителем хімії та біології в Тиницькій школі, де обирається депутатом сільської ради, а далі – головою Ради молодих учителів усієї Чернігівщини, делегатом всесоюзного з’їзду молодих учителів. Згодом вона – заступник директора з навчально-виховної роботи однієї з київських шкіл, заступник директора педучилища, й нарешті – переконливо виграний конкурс на посаду директор Українського гуманітарного ліцею.
Прикметне те, що педагог природничник стає директором заснованого Інститутом українознавства гуманітарного ліцею при Київському національному університеті ім.Тараса Шевченка. Але все було логічно: в усій життєдіяльності людини важливу роль відіграє й професія. Але в людей багатогранних (якими бажано бути всім!) вона – лише одна грань. Ганна Сазоненко перемогла як людина широких поглядів та інтересів. І не тільки на конкурсі претендентів на посаду директора, а й на Першому міжнародному конкурсі «Учитель року» з українознавства, що стало підпорою і в присвоєнні їй почесного звання «Заслужений учитель України».
Нині двері ліцею не закриваються: з усіх усюд їдуть педагоги і вчені знайомитися з розробленими Ганною Стефанівною концепцією і статутом ліцею (як нового типу навчальних закладів у новій Україні), з розробками грантів фонду «Відродження» «Обдарованість», «Національне виховання», «Нова генерація», «Здорова родина – успішна дитина», «Освітня співпраця» та програмами співпраці із сільськими та іногородніми школами, а також міжнародних симпозіумів «Україністика почату ХХІ ст.: проблеми історії, мови, філософії», «Економіка України в контексті  світового розвитку» ініціаторами яких стала директор ліцею.
Досі гримить слава конкурсів «Слово многоцінне» та «Наша земля Україна». Надбанням всіх педагогів-реформаторів стали синтезуючі вітчизняний і зарубіжний досвід праці: «Мудрість учіння, або перші кроки до успіху», «Ліцейна освіта в Україні», «Українські вчені природодослідники», «Нові освітні технології», «Педагогіка успіху. Досвід акмеологічної системи ліцею» – створені не Академією педнаук, а одним і тим же педагогом та громадським діячем, кандидатом педагогічних наук, кавалером ордена Княгині Ольги Ганною Стефанівною Сазоненко.
Буйно колоситься енергією інтелекту і серця життєдайна нива Ганни Сазоненко, тож не випадково її запрошують на виступи університети і школи Санкт-Петербурга і Канади, Польщі, Франції і Німеччини, Латвії, Казахстану і Великої Британії: з нею у світ іде Україна – героїчна і мудра, мужня і людяна, вічна й прекрасна, бо вона усвідомлює: «Нема на світі України, немає другого Дніпра…»
На небозводі України чарівно сяє Зоря Людини – безмежно люблячої і любимої.
Тож і говоримо однодумно: щастя Вам, Ганно Стефанівно, творіть на щастя України!

Працівники Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України
1...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet