головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Значення ультиматуму РНК у Петрограді Українській Центральній Раді від 18(5) грудня 1917 р. для процесу українського державотворення
Автор: Сацький Павло
кандидат історичних наук, асистент кафедри політичної історії Київського національного економічного університету

Значення ультиматуму РНК у Петрограді Українській Центральній Раді від 18(5) грудня 1917 р. для процесу українського державотворення

Становлення української державності у 1917 р. було надзвичайно складним та суперечливим процесом, який потребує глибокого осмислення. Слід оцінити події, пов'язані з українським державотворенням, жовтня – грудня 1917р. в контексті революційних подій у Петрограді, що мали велике політичне значення для всіх територій колишньої Російської імперії, зокрема у правовому аспекті та з точки зору практичного здійснення владних повноважень всіма органами та структурами, котрі оголошували себе владою та мали певні владні повноваження. Окремої оцінки потребує правове становище Тимчасового уряду Росії напередодні революції у Петрограді 7 листопада (25 жовтня) 1917 р. та Ради Народних комісарів, яка отримала владні виконавчі повноваження згідно рішення Другого Всеросійського з'їзду Рад. Особливе значення для становлення української державності, а в цьому процесі жовтень – грудень 1917 р. були місяцями переломними та вирішальними, мали статус та повноваження Державної Думи Росії, місцевих дум, відповідно – динаміка зміни статусу Української Центральної Ради та в цьому контексті ситуація в Києві у ці місяці та в деяких найбільших губернських містах на території, проголошеної Третім Універсалом Центральної Ради УНР.
Оцінку Ультиматуму РНР Українській Центральній Раді та його політичним наслідкам давали ряд українських дослідників, зокрема В.Солдатенко [79] та В. Матвієнко [11]. Висновки, переважно, сходяться на тому, що цей документ та політичні наслідки його появи свідчили про принципово вороже ставлення більшовицької влади до УНР та її представницького органу – Центральної Ради.
З кінця лютого 1917 р. найбільш легітимними органами, котрі мали владні повноваження на території колишньої Російської імперії, були Державна Дума Росії та місцеві думи. Вагомі владні повноваження мала у прифронтових регіонах також військова адміністрація, а до таких регіонів відносилися й українські губернії. Про вагу позиції військової адміністрації та військового командування, яка мала надзвичайне значення у політичних процесах в Росії 1917 р., свідчать події кінця серпня 1917 р., пов'язані з корніловським путчем. Тимчасовий уряд Росії отримав свої владні повноваження від легітимного, з точки зору законодавства колишньої імперії, органу – Державної Думи Росії [12, 36 – 40]. Але сам факт усунення від влади імператора та постановка питання про проведення Всеросійських Установчих зборів, на яких мав визначитися політичний устрій майбутньої Росії, послаблювали легітимність усіх органів влади та управління в колишній Російській імперії, а, відповідно, й Тимчасового уряду. Адже кодифікація російського законодавства відбувалася за ініціативи усуненого імператора, тож, всі владні органи діяли згідно нелегітимного законодавства, лише зважаючи на потребу підтримувати порядок та законність на території колишньої імперії до виборів у Всеросійські Установчі збори та становлення нового правового поля в Росії. Тому й легітимність органів влади й управління на території колишньої імперії визначалася виключно ефективністю їх роботи та ступенем довіри громадян і громадських об'єднань. Вагоме значення, зважаючи на перебування Росії у стані війни, мала також оцінка роботи органів влади й з боку військового командування.
Ситуація навколо легітимності органів влади та управління в Росії спонукала до посилення громадянської активності та прагнення громадських об'єднань більш ефективно впливати на політичні процеси та контролювати їх як на територіях колишньої імперії в цілому, так і на місцях. Особливе значення мав процес національного піднесення "окраїн імперії", зокрема українських губерній. Утворення Української Центральної Ради стало вагомим фактором контролю та впливу на діяльність органів влади та управління колишньої імперії на національній основі. Але слід зважати на той факт, що місцеві органи влади, зокрема міська дума у Києві та її виконавчий орган – міська управа, мали на своєму балансі значні фінансові ресурси, котрі повинні були забезпечувати життєдіяльність міста, а також вагомі повноваження щодо господарського життя.
Центральна Рада, будучи лише об'єднанням громадян за національною ознакою, згідно законодавства колишньої Російської імперії таких повноваж...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet