головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
60 років тому на фронті безвісти пропав першовідкривач місячної траси
Автор: Малишевський Ігор

60 років тому на фронті безвісти пропав першовідкривач місячної траси

У розпал бою, перебираючи задубілими на морозі пальцями тонкий телефонний дріт, він пішов у заметіль. Шукати обрив зв’язку. І — не повернувся. Немов розчинився в космічному просторі.
Похоронку слати не було кому. У взводі зв’язку день-два ділили між собою належні йому наркомівські сто грамів, а потім старшина зняв з котлового утримання. А в облікових документах під життям підвели риску: "Пропав безвісти".
Сотні тисяч солдатів Другої світової розділили таку саму долю. У сталінські часи (а за інерцією і після них) їх вважали потенційними зрадниками Батьківщини. Могли, мовляв, переметнутися на бік ворога. І лише з перебудовою зняли принизливу підозру і винайшли нове, негласне формулювання — не "пропав", а "загинув безвісти".
Так чому ж на тлі тисяч і тисяч таких самих доль десятиліттями продовжує тривожити таємниця безвісної загибелі в білосніжних полях під Москвою цього, як записав у військовому квитку писар, "рядового ненавченого" — простого телефоніста взводу зв’язку 1-го батальйону
1281-го стрілецького полку 60-ї стрілецької дивізії?..

Нині уже з цілковитою на те підставою можна стверджувати: в історії науки ХХ сторіччя ця доля воістину унікальна. У її трагічному зламі проявилася суть влади, яку називаємо нині тоталітарною.
Надзвичайно талановитий юнак з гімназичною медаллю був позбавлений можливості здобути систематичну вищу освіту й так і залишався геніальним, але самоуком. Чому? Людина, яка зробила світового значення відкриття у наймодернішій галузі знань ХХ століття, головною справою свого життя змушена була займатися таємно, ховаючись під чужим ім’ям. Чому?
Не тільки загибель, але й життя цієї людини занурено в болісну таємницю. Часом усе ставало смертельно небезпечним, і він проходив немов по лезу бритви. Часом здавалося, що він зрісся шкірою зі своєю легендою, своїм двійником. Але це постійно гнітило його. А батьківщина підготувала йому роль вигнанця.
Чому ж так жорстоко обійшлося з генієм життя?.. Так, споконвічна це проблема — "творець і влада", трагічна роль обставин, за яких він вимушений був жити, діяти і загинути невідомим.
Усе це вмістила доля уродженця Полтави Юрія Кондратюка. Саме це ім’я серед імен декількох десятків землян, що найбільше зробили для прориву людства в космос, золотом написано в США, в Аламагордо в залі слави Космічного музею НАСА. Ним названо у світовій науці й трасу, якою перша людина висадилася на Місяці, — "траса Кондратюка". А ще кратер на Місяці, на зворотному його боці. Навіть і тут він у вічній темряві…
Але справжнє ім’я було зовсім інше... У справдешньому житті цієї легендарної особистості багато чого дотепер покрито таємницями, загадками, неясностями. Та й сам він, щоб уціліти й заплутати сліди, створив їх чимало.
Люди старшого віку пам’ятають на екранах своїх телевізорів хвилюючу мить історії людства: найперший із землян американський астронавт Ніл Армстронг ступає на поверхню Місяця. І кадри: вируюча, захоплена Америка зустрічає з космосу своїх національних героїв. Адже президент Джон Кеннеді проголосив місячну програму національною метою — "як полірування національного престижу, що потьмянів після супутників і орбітальних польотів російських космонавтів" (газета "Нью-Йорк таймс").
Поки світ захоплювався людськими слідами на місячній куряві, в Москві новина наробила справжній переполох. Коли ж один з авторів проекту "Аполлон" зізнався, що їхній політ здійснено за ідеєю і "равликовою трасою", запозиченою з книжечки новосибірського механіка елеватора Юрія Кондратюка, переполох переріс у скандал. Оскільки в СРСР з тією ж метою готувався в глибокій таємниці свій місячний проект — ракета Н-1 Сергія Корольова.
КДБ відразу почало розслідування: хто допоміг Америці випередити Радянський Союз у космічному змаганні? Розслідування приведе в Україну, у стародавнє місто Полтаву, до старого гімназичного вчителя В. Оголевця. Коли йому пред’являть фотографію Ю. Кондратюка, він без вагань заявить: "Це ж наш гімназист — Сашко Шаргей!" Так і виявиться: на ім’я отого механіка новосибірського елеватора, який в одну мить став знаменитим, претендують дві фотографії, дві біографії, дві людські долі.
Такий ось детективний сюжет повеліла розгадувати нам матінка-історія…

А Сашко Шаргей перший раз побував ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet