головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
"Щасливий той, хто творить мрію..."
Автор: Головай Ірина
вчитель українознавства, аспірантка Центру українознавства Київського університету імені Тараса Шевченка.

"Щасливий той, хто творить мрію..."

"Дитиною малою він не раз чув, як люди говорили: "щастя".
 – Що таке щастя? – питався матері, цікаво вдивляючись своїми оченятами в її заклопотане обличчя.
 – Щастя, дитинко, то доля, – повторювала мати і не знала, як пояснити малій дитячій голівці те дивне слово "доля".
 – А що таке доля?
 – Доля, дитино, то такий цвіт, що його тяжко дістати.
 – А гарний він, той цвіт?
 – Чи гарний, питаєш? Авжеж, що гарний, навіть дуже гарний. Як дивишся на його, то очі радуються, а на серці робиться весело й мило..."

Це уривок з твору Богдана Лепкого. Одна з художніх спроб відповісти на питання: "Що таке щастя?"
Людина, як говорив Г.Сковорода, завжди торує шлях до щастя.
І, мабуть, щасливою є та людина, яка на своєму шляху зустрічала добрих, мудрих і глибокоосвічених учителів. Кожна людина потребує щирого старшого наставника, мудрого порадника, людину, котра б своїм власним прикладом надихала і спонукала до самовдосконалення. Мудрий вчитель – це велике неоціненне багатство, дар Божий, щастя кожного навчального закладу. Школа сучасна, як ніколи, відчуває нестачу високопрофесійних учителів, досвід яких є запорукою ефективності навчально-виховного процесу.
Українському гуманітарному ліцею пощастило... Наш заклад завдячує самим своїм існуванням, розвоєм і зростанням одному із славетних синів Української землі, вчителю від Бога – Петру Петровичу Кононенку.
Новий етап розбудови самостійної, незалежної, демократично-правової держави, який обрав український народ через референдум 1991 року, визначив необхідність нового шляху і в розвитку освіти – гуманістичної, національної, духовної, заснованої на здобутках вітчизняної і зарубіжної педагогіки.
Нова історична доба вимагала і вимагає нових підходів, нового типу мислення і світобачення, а головне – виховання свідомих громадян Української держави, гідних носіїв духовної культури стародавнього славетного народу. Народ – це єдність хліборобів, робітництва, інтелектуальної, урядуючої інтелігенції. Століттями в Україні нищили цвіт нації, її еліту, – але вона поставала, як Фенікс! Мала постати відродженою й у кінці ХХ ст. Але для цього стали необхідними: своя держава, своя інтелігенція, а в цьому зв'язку – свої елітні навчальні заклади.
Закономірно, що мав постати такий заклад, який готував би обдаровану, творчу молодь для майбутньої державотворчої діяльності, який би був покликаний формувати національно свідому молоду еліту, спроможну поєднувати професіоналізм і патріотизм, державний, національний і власний інтереси, гуманістичні (вселюдські) національні ідеали.
Упродовж багатьох десятків років не залишався байдужим і пасивним до питань історичної місії й майбуття України славетний нащадок благословенної Чернігівщини – Петро Кононенко.
Нелегкий, тернистий шлях пройшла ця людина – від хліборобської родини до наукового статусу академіка, різні випробування і перепони долі довелося скуштувати на своєму шляху. Але в час, коли Україна обрала самостійний шлях політичного життя, у час суспільних зрушень і перетворень поет, письменник, літературознавець, фахівець у царині філологічних наук, професор, академік АН ВШ УАН – Петро Петрович Кононенко не міг стояти осторонь питань реформування освіти, відчував власний обов’язок розвивати систему національної гуманітарної освіти, головною формою вираження якої стало б українознавство.
"Українознавство – не лише система знань про Україну, а й позиція, інтерес, мета: бачити світ, наше грядуще через призму світовідчуття й світорозуміння, мову, матеріальну й духовну культуру народу, його долі, ментальності та історичної місії (перспективи)".
Саме в цей доленосний час зародилася в душі Українського лицаря духу ідея створення такого закладу, який би плекав свідомих громадян України, з державним мисленням, особистостей, що гармонійно поєднують високий інтелектуальний та духовний розвиток, самопізнання і пізнання природи буття Людини, Всесвіту і суспільства. Нації і Людства.
Ліцей починався як мрія... А щоб мрія стала дійсністю, потрібні були однодумці, професіонали-патріоти, підтримка з боку влади і, безперечно, сильний лідер, керманич, яким стала Берегиня ліцейного роду – Галина Стефанівна Сазоненко.
Ідею створення закладу нового типу, що базуватиметься на концепції національ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet