головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
авіщо пізнавати самого себе?
Автор: Зінковська Людмила

Навіщо пізнавати самого себе?

Україна, українці, українознавство…
Ці взаємопов’язані троє слів з’явилися не сьогодні. Але саме тепер вони звучать особливо актуально і значуще. Хто ж ми? Чиїх і яких батьків діти? Чого прийшли у світ? Якою бути нашій долі і місії?
На ці та інші запитання намагалась дати відповідь ювілейна – десята – Міжнародна науково-практична конференція, присвячена проблемі "Українознавство – наука самопізнання українського народу". Вона завершила перший і розпочала новий етап як життєдіяльності Інституту українознавства загалом, так і дослідження України та українства зокрема.
Наша розмова з директором Науково-дослідного інституту українознавства П.П. Кононенком.

– Петре Петровичу, невдовзі минає десять років Інституту українознавства, який ви очолюєте. Я вже не запитую, що вдалось, а що ні з того, про що мріялось і що планувалось. Лише скажіть: на десятому році існування легше чи важче стало працювати?
 – І не легше, і не важче. Боротьба триває… Не секрет, що й на початку ХХІ століття окремі сили не є прихильниками української державності; більше того, вони, як КПУ, відкрито, навіть у стінах Верховної Ради, відкидають українську національну ідею та пропонують відновлення СРСР. Отже, ведуть антидержавну діяльність… Не випадково, вони й тепер виступають проти українознавства і як політики та філософії держави, і як національно-державницької самосвідомості суспільства. Не є несподіваним і те, що були і є ті, що згодні з ідеєю незалежності, але – тільки за умови, що та незалежність буде їхнім власним привілеєм, як гарант власної влади та вигоди. Адже старий світ не полишає надії на реанімацію. Але несподіваним є те, що на початку 90-х років нам нав’язували концепцію українознавства лише як суми елементів фольклору та етнології навіть ті, хто, будучи термідорійцями, прорекламували себе борцями за нову Україну. А на початку ХХІ ст. силкуються або підмінити ідеї українознавства ерзацами космополітизму чи інтерглобалізму, або ж усунути його із сфер науки та освіти, державного будівництва.
– Що конкретно мається на увазі?
– Наведу лише один приклад. Зусилля тисяч освітян та Міністерства освіти по впровадженню українознавства в навчальні плани завершилися 1998 року Постановою Кабміну про державний стандарт освіти, згідно з якою українознавство мало впроваджуватися в усіх навчальних закладах з 1 вересня цього року. Без принуки тисячі педагогів науку самопізнання і самотворення почали впроваджувати в практику. Наука й освіта ставали на ґрунт нового мислення – національного (духом та інтересами) загальнолюдського (орієнтирами та критеріями) водночас.
І це, очевидно, налякало прихильників послідовно нав’язуваного нам інтерглобалізму. Один з них – науковець Інституту історії зважився оголосити постанову лише " проектом". А заступник міністра освіти В.Огнев’юк у серпні видав директиву: "З метою зменшення навантаження на учнів 1 класу, оптимізації навчально-виховного процесу Міністерство освіти і науки рекомендує розпочати вивчення курсу "Я і Україна" (до речі, єдиного патріотично-виховного курсу в системі чотирирічної програми!) з другого семестру… При цьому взяти до уваги, що години, відведені у типовому плані початкової школи для зазначеного курсу у першому семестрі, доцільно використати на вивчення інших предметів".
Замість коментарів зауважимо: в І – ІV класах інших предметів самопізнання, самовиховання та самотворення "перехідним планом" не передбачається зовсім… Почалось вилучення предмета, а водночас і скорочення, а то й переслідування вчителів.
– Але ж державна політика орієнтує саме на впровадження українознавства. Пригадую, навіть Президент наголошував, що саме воно – вагомий чинник духовності нашого народу, дійовий рушій його національної визначеності, гідності і самосвідомості…
– Так. І ІІІ світовий Форум українців ухвалив: покласти українознавство у фундамент виховання і навчання. Для цього створити кафедри українознавства в усіх типах і рівнях навчально-виховних закладів України, налагодити випуск програм, підручників, розгорнути підготовку кадрів з українознавства…
На ці позиції стали практично всі учасники круглого столу, освітянського Віче, а далі й недавнього з’їзду освітян, а назустріч їм – каламутна хвиля державницького, правового та морального нігілізму; не тільки українознавство, а...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet