головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Україну – знати!..
Автор: Оріанський Сергій
м. Київ

Україну – знати!..

Чи знаєте ви, що перші бойові порохові ракети винайшли й успішно використали в битві з ордою Мелік-Гірея українські козаки? І що Україна є батьківщиною першої людської хліборобської цивілізації: тут винайшли колесо і плуг та приручили коня, тут спекли першу хлібину. А хто сконструював перший космічний корабель і вивів людство в космос? Який народ має найбільший у світі репертуар народних пісень? Для кого імператриця Єлизавета Петрівна будувала в Києві Андріївську церкву та царський палац? Що писав кат українського народу Петро І у листі до козацького кошового Кості Гордієнка?
На всі ці запитання відповість українознавець – людина енциклопедичних знань у сфері україністики.
Якщо вважати першим професійним українознавцем Миколу Сумцова (1854-1922), то сьогодні можна відзначати 100-річчя українознавства – надзвичайно важливої науки, що вкрай потрібна мільйонам українців, а отже – Україні, її утвердженню як незалежної держави.
Поки що громадськість Києва бурхливо відзначила святковим вечором у міському Будинку вчителя 10-річчя відродження цієї науки та утворення Інституту українознавства (нині Науково-дослідний інститут Міністерства освіти і науки України). Ініціатором відродження українознавства як науки та створення інституту був професор Петро Кононенко. Йому належить і авторство першого ґрунтовного підручника "Українознавство", де викладено головні концентри українознавства – етнос, природа, екологія, мова, історія, нація, держава, культура, релігія, філософія та мистецтво; чітко окреслено етапи розвитку від крає-, країно-, народо- і суспільствознавства до українознавства; стисло, але вичерпно мовлено про ментальність українців, історичну місію України.
Цей підручник – теоретичний хребет українознавства, що є синтезом українського буття в часі й просторі. Це наука, що має виховувати національну гордість в українців. Тому так важливо, що українознавство як предмет введено в загальноосвітні школи на вузи. Тож чи не найбільшою заслугою НДІ українознавства є укладені його творчим колективом "Навчально-виховні програми з українознавства", де розроблені теми для І – ХІ класів середньої загальноосвітньої школи, а також для вищих навчальних закладів.
До праць, що збагатили не лише українознавчу науку, а й національну культуру взагалі, годилося б віднести книгу Олени Таланчук "Українознавство. Усна народна творчість" і збірник наукових праць "Творчі та ідейні шукання П.Куліша в контексті сьогодення", хрестоматію з українознавства В.Крисаченка, видання П.Кононенка і Т.Кононенка "Освіта ХХІ століття: Філософія родинності" та "Феномен української мови. Ґенеза, проблеми, перспективи. Історична місія". Та хто їх читає, ті книги? Адже тиражі мізерні…
Стало доброю традицією інституту щороку проводити міжнародні науково-практичні конференції. Але… Ось опубліковані матеріали Х конференції (відбулася 18-20 жовтня 2001 року). Кожна доповідь несе цікавий, повчальний, патріотичний, пізнавальний матеріал. Назву лише окремі: Ю.Фігурний "Внесок українців у світове військове мистецтво", В.Триліс "Народна пісня як частка народної медицини", С.Наливайко "Індоіранські мови й питання української етнічної історії" тощо. Однак "Матеріали…" були виставлені (єдиний примірник) у коридорі Будинку вчителя під час урочистостей. Тиражу ще не має і невідомо, коли буде. Тож експонується лише один примірник праці, яка має бути на робочому столі в кожного вчителя-українознавця.
Про це мала б подбати держава. Адже українознавство і державотворення – речі взаємопов’язані і взаємообумовлені: без національної гордості, національного егоїзму державу не побудуєш. Однак… на національну гордість держава не має коштів.
Теж саме і з часописом "Українознавство". Вийшло перше число – 500 примірників. Буде, мабуть, ще менше, бо надто затеоретизовано й занудливо пишуть автори про цікаві речі.
Трохи смутку зосталося від пишних, гучних урочистостей у Будинку вчителя: для кого все писалося, говорилося, творилося – тисячі й тисячі вчителів залишилися без усіх тих посібників, без матеріалів конференції – лишилися й надалі з куценькими, конспективно викладеними програмами та злиденною зарплатою.
Потрібен окремий телеканал для українознавства. Окремі години на радіо. Потрібні тиражі… Бо українознавство, як дзвін. Воно будить… Українознавство – то сприймати Україну в...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet