головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Проблеми дослідження української етнічної історії у контексті українознавства
Автор: Фігурний Юрій
кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.

Проблеми дослідження української етнічної історії у контексті українознавства

 Українознавство як цілісна, комплексна та інтегративна система наукових знань про Україну, українців  і світове українство у просторі й часі завжди цікавилося і цікавиться проблемами дослідження української етнічної історії. Українознавство складається із таких головних концентрів: Україна–етнос; Україна–природа; Україна–мова, Україна–нація, держава; Україна–культура; Україна–освіта; Україна–художня словесність; Україна–міжнародні відносини; Україна–ментальність, доля; Україна–досвід та уроки буття українського народу; Україна–історична місія. Світовий феномен українського народу, найважливіші закономірності, цивілізаційний досвід й уроки його етнотворення, матеріального й духовного життя, зародження, формування, становлення етнічної території України є пріоритетними й нагальними темами досліджень і праць сучасних учених-українознавців. Славетний фундатор сучасного інтегративного українознавства і засновник Науково-дослідного інституту МОН України П.Кононенко справедливо наголошує: «Завданням українознавства є не тільки відродження пам’яті історії, а й створення на ґрунті уроків минулого передумов для осмислення проблем сучасності та визначення перспектив і шляхів досягнення мети у майбутньому» [1, 24].
 Фаховий аналіз актуальних проблем дослідження української етнічної історії у контексті українознавства є важливою науковою темою, яку вітчизняним вченим необхідно вивчати, адже, на наше тверде переконання, професійний розгляд і опанування минулого українців надає нам – громадянам Української Самостійної Соборної Держави – впевненість як у суперечливому сьогоденні, так і у загадковому майбутті. Отже, актуальність дослідження полягає у тому, що, здійснюючи постановку проблеми і вивчаючи домінантні аспекти української етнічної історії в українознавчому вимірі, ми тим самим формуємо як у підростаючого молодого покоління, так і у більшості  пересічних громадян України усвідомлення прадавніх джерел виникнення української етнічної спільноти, почуття етнічної та національної гідності, поваги до традицій, звичаїв та культури своїх пращурів, любові до рідної української мови.
 Новизна нашої наукової розвідки полягає у недостатньому висвітленні саме цих етнічних моментів у сучасному українському науково-парадигмальному просторі. Тому ми будемо намагатися охарактеризувати головні, на нашу думку, проблеми дослідження української етнічної історії у контексті українознавства. Отримана в процесі дослідження нова аналітична інформація допоможе всім зацікавленим глибше і повніше осягнути велич і важливість завдань, які постають перед ученими-українознавцями під час дослідження української етнічної історії в українознавчому вимірі.
 Під час дослідження ми дотримувалися принципу історизму, тобто об’єктивного осягнення української етнічної історії та  її найважливіших проблем. Також ми використовували порівняльно-історичний метод під час аналізу нагальних питань української етнічної історії та шляхів їх вирішення. Методом порівняння виявляли загальне та особливе в розвитку українського етносу й визначали причину цих подібностей і розбіжностей, ґрунтуючись на твердженні, що послідовний цивілізаційний розвиток етнічної історії має загальносвітові закономірності. У залежності від конкретних науково-освітніх цілей ми застосовували переважно три види історичних порівнянь, а саме: історико-типологічне (вивчення етнічних явищ, що у процесі розвитку набули подібних ознак); історико-генетичне (вивчення етнічних явищ, які набули схожих прикмет унаслідок різноманітних етнокультурних контактів). Також використовували типологічний метод, який, на нашу думку, є одним із важливих універсальних засобів упорядкування багатющого емпіричного матеріалу про українську етнічну історію. Цей метод передбачає виявлення сукупності однопорядкових явищ як певної тотожної цілісності, де ключовим і визначальним поняттям є тип. Структурно-функціональний метод ми застосовували як дієвий спосіб аналізу етнічних, національних і державотворчих явищ, подібних у своєму гомогенному розвитку до цілісної концептуальної системи. Але при цьому треба зазначити, що досліджувані нами елементарні структури (наприклад, етнічна історія, вітчизняний етнонаціональний державотворчий процес тощо) або л...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet