головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Про проблему «національного» в українському державотворенні
Автор: Дробноход Микола
президент Академії наук вищої школи України, заступник директора НДІУ МОН України

Про проблему «національного» в українському державотворенні

Наше сьогодення – це початок ІІІ тисячоліття в історії людства. І якщо початок І тисячоліття у світовій історії пройшов під знаком чекання месії, а ІІ – ознаменувався пророцтвами кінця світу, то початок ІІІ тисячоліття дедалі більше усвідомлюється як реально можливий кінець історії людства.
Адже саме в цей час розвиток світової цивілізації супроводжується постійним і все більшим загостренням кризових явищ: голоду, злиднів, духовного спустошення особистості, порушення людської психіки, невиліковних хвороб, екологічних катастроф, торгівлі людьми, витонченої злочинності, тероризму, різного роду непорозумінь, руйнівних (поки що локальних) війн,  загрози світового термоядерного конфлікту.
Сьогодні це вже не привиди, а очевидні реалії, продиктовані, передусім, впливом глобалізації, перед тиском якої людство просто капітулює. До цього спонукає і те, що повсякчас ми чуємо і бачимо, як під впливом глобалізації, тісно поєднаної із науково-технічним прогресом, в умовах формування «суспільства знань», можливостях ділової активності людини через широке впровадження в усіх сферах життя інформаційних і комунікаційних технологій відбуваються приманливі зміни в стандартах життя, у природі економічного зростання. Ми в захопленні від того, що знання, інформація та технологічні інновації стають провідною продуктивною силою.
Тим часом глобалізація – це шлях до:
– уніфікації ринків, культур, політичних систем за західними стандартами;
– світового панування ідеології лібералізму, за якої виправданим і моральним є все те, що дозволяє накопичувати капітал і матеріальні цінності;
– економічної і соціальної нерівності навіть у розвинутих країнах;
– оновленого капіталізму (неоімперіалізму), що ґрунтується на насильницькому домінуванні невеликої групи багатих країн над бідними і призводить до поглиблення прірви між ними; врешті-решт за таких умов відсталі країни та їхні народи можуть зникнути.
Саме глобалізація зумовлює миттєве «захворювання» всього світу від щонайменшого «чихання» такого керманича, як  США. Яскравим прикладом тому є сучасна саркомоподібна світова економічна криза, а точніше, руйнація світової фінансової піраміди, створеної без належного економічного фундаменту.
Сьогодні Україна через відсутність чітких, усталених орієнтирів державотворення та стратегії самоствердження і безпеки у європейському і світовому вимірах, відставання в економічному розвитку та безлад у політичній сфері відчуває досить високий негативний вплив ризиків, пов’язаних із глобалізацією. Безумовно, цьому сприяє географічне положення України у так званій «буферній» («санітарній») зоні між Європейським союзом і Російською Федерацією, що суттєво обмежує можливості самостійного розвитку.
Україні непросто дати адекватну відповідь глобалізаційним викликам із урахуванням її реального стану в цивілізаційному розвитку. Адже попри високопарні заяви тих, хто при владі, про економічне зростання держави, реальність виглядає дещо по-іншому.
Нині Україна належить до пострадянських країн із перехідною економікою і за рівнем доходу на душу населення ($ 1950, за даними на 2007 р.) займає 131 місце у світі. Якщо зростання ВВП в країнах-лідерах на  60–90 % забезпечується впровадженням нових технологій, то внесок високих технологій в економічний розвиток України становить лише 0,7 % (Дані за матеріалами до форуму «Завтра: Світ, Україна, Я» Стипендіальної програми «Завтра. UA» Фонду Віктора Пінчука, який відбувся 16 травня 2008 року в Києві.).
У структурі економіки держави переважає сировинна складова, яка має виразну тенденцію до збільшення. У 2007 р. частка сировинної продукції в Україні становила 68,5 %, високотехнологічної – менше 5 %. Енергоємність ВВП в Україні є однією із найбільших у світі й становить 0,89 кг у.п./дол. США. Ці витрати втричі більші, ніж у розвинених країнах. Для порівняння, у Польщі цей показник уже  в 2005 р. дорівнював 0,34 кг у.п./дол. США. За іншими обчисленнями ця різниця виглядає ще більш шокуючою.
Матеріально-технічна база промисловості України на 60 % є зношеною або морально застарілою. За наявної інтенсивності оновлення основних засобів (4–5 % щорічно) для повної модернізації промислового комплексу України знадобиться 25–35 років.
При величезних можливостях агр...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet