головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Національний інформаційний простір: виклики і перспективи
Автор: Набруско Віктор
президент національної радіокомпанії України, секретар національної спілки журналістів України

Національний інформаційний простір: виклики і перспективи

Інформаційна політика в нашій державі – складна і неоднозначна. Говориться про це, нарешті, і на високому політичному рівні. У виступі Президента України В.Ющенка на засіданні Ради національної безпеки і оборони, зокрема, йшлося про загрозу втрати інформаційного суверенітету як складової національної безпеки.  Ні для кого не секрет, що нині наш інформаційний простір далеко не український, він не відповідає національно-державним українським інтересам, а часом і реально становить їм загрозу.
В чому суть проблеми? Як на мене, наша законодавча база у сфері мас-медіа чи не занадто вже демократична і ліберальна. Закладали її ще в середині 90-х років, на світанку нашої незалежності, і в тодішній поспішності були допущені серйозні помилки. Адже держава має передбачати певні захисні функції в життєво важливих для себе сферах – економічній, військовій і, звичайно ж, інформаційній, чого не було зроблено в 90-х роках минулого століття в Україні. Наші законодавці орієнтувалися на європейські пріоритети і європейські цінності. Але ж і Німеччина, і Австрія, і Великобританія свою державницьку ідеологію вибудовували віками, і на момент створення у них суспільного мовлення мали власне інформаційне законодавче  поле з потужним механізмом захисту національних і культурних цінностей. Тому там нині ніхто не говорить про те, що потрібно відроджувати історичну пам’ять чи захищати державну мову.
Європейські здобутки демократії аж ніяк не могли стати взірцем для України, яка щойно здобула незалежність. Саме тоді, коли формувалися паростки українського мас-медійного законодавства, деякі наші політики від бізнесу зрозуміли, що під прикриттям демократії можна заробити собі чималі дивіденди. Тож окремі великі групи – олігархічні, партійні, політичні, – відпрацювавши цей механізм під себе, миттєво збагатіли. Темпи капіталізації інформаційного ресурсу під гаслами демократичних перетворень виявилися абсолютно неприродними в порівнянні з країнами усталеної демократії. Тож нині маємо серйозні виклики, які стали загрозою нашій інформаційній сфері.
Суспільне мовлення створювалося і розвивалося в країнах Західної Європи лише на базі державних мовників, і нині їхній інформаційно-частотний ресурс становить близько 40%, а решта – 60% – залишилося комерційним. 40 відсотків – це кілька загальнонаціональних телевізійних каналів і кілька радіоканалів. А наша держава, на жаль, нині володіє менше 10% інформаційного ресурсу.
Деякі спритники дуже швидко зрозуміли, що з трьох телевізійних каналів, які на той час були в Україні, можна два поділити навпіл з кимось і, зрештою, привласнити. Процес капіталізації у сфері електронних ЗМІ завершився «успішно». В результаті потужні державні телевізійні мережі УТ-2 і УТ-3, практично весь пакет радіоресурсу в ФМ-діапазоні просто були за копійки відібрані в українського народу і передані в чужі руки. Державі залишився лише один неповноцінний телевізійний канал.
Є серйозні проблеми і з державним радіомовленням. Одна з основних причин гальмівних процесів у розвитку НРКУ – відсутність рішення на державному рівні про те, який вид мовлення має бути пріоритетним – проводовий, ефірний, чи вони обидва на нинішньому історичному етапі однаково важливі. Та навіть за цих умов Українське радіо залишається найбільш популярним засобом масової інформації. Згідно із соціологічними дослідженнями, воно перебуває на першому місці серед провідних радіомереж України. Українське радіо виконує невластиву будь-яким іншим радіостанціям конструктивну і консолідуючу роль у суспільстві, широко інформуючи громадськість про соціально-економічне життя країни, відводячи значний обсяг мовлення культурно-освітній тематиці, зокрема українській історії та національно-культурному відродженню. Руйнування проводової мережі державного радіо як засобу оповіщення людей у надзвичайних ситуаціях спричинило загрозу національній безпеці України, а також існуванню Українського радіо.
Інша справа – розширення сфери ефірного мовлення в ФМ-діапазоні з метою охоплення сигналом Українського радіо всієї території України. Нині це має стати одним із магістральних шляхів розвитку державного радіо. Однак і тут з’явилися непереборні перепони у вигляді рішень Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка постійно демонстр...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet