головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів
Автор: Наливайко Степан
сходознавець-індолог, заввідділом порівняльних досліджень НДІУ.

Аспарух: ім'я засновника Болгарської держави у світлі індоіранських фактів

Болгарська історія V – VIII ст., коли праболгари в складі гуннської імперії перебували на своїй приазовській батьківщині, а потім – у новоствореній державі на південь від Дунаю, має чимало нез'ясованого як щодо історичних подій, так і щодо історичних постатей. Одна з таких і досі остаточно не вирішених проблем – походження і значення імені засновника Болгарської держави на Балканах – Аспарух.
Про приазовську батьківщину болгарів, про їхнього царя Аспаруха й постання Першої Болгарської держави на Балканах розповідають дві авторитетні візантійські пам'ятки – "Хронографія" Феофана Сповідника (760 – 818) і "Бревіарій" ("Коротка історія") патріарха Никифора (758 – 829). А ще так званий "Іменник болгарських царів" – болгарська пам'ятка кінця VII – початку VIII ст. Вони найбільш повно висвітлюють події VII – VIII ст, коли перебудовувався візантійський державний апарат, точилася вперта боротьба імперії з арабами й поставала Перша Болгарська держава.
Під 679 – 680 роком "Хронографія" Феофана пише, що цього року болгари напали на Фракію, а в зв'язку з цим стисло оповідає їхню історію. Від Азовського моря (Меотиди) до ріки Куфіс (Південний Буг) лежала давня Велика Болгарія, де жили й співплемінні болгарам котраги. За імператора Костянтина Західного (641 – 668 рр.) помер правитель Болгарії і котрагів Кроват. Своїм п'ятьом синам він заповів не відділятися, аби не потрапити поодинці під чужу залежність. Та, коли батько помер, сини розділилися й розійшлися в різні боки. Перший, Батбаян, послухав батькового заповіту й лишився на предківській землі, а другий, Котраг, перейшов Танаїс (Дон) і осів там, навпроти Батбаяна. Четвертий і п'ятий брати пішли за Дунай, де один підпав під владу аварів, а другий добувся Пентаполя біля Равенни і потрапив під владу християнських правителів. Третій брат, Аспарух, переправився через Дніпро й Дністер і дійшов до Огла – ріки північніше Дунаю, і осів там, бо місце було оточене ріками й добре захищало від ворожих нападів. А коли раніше єдиний народ отак роздробився на 5 частин, із глибин Сарматії прийшли хазари, і Батбаян, цар першої Болгарії, мусив платити їм данину. Імператор Костянтин спробував прогнати болгарів зі своїх територій, але невдало, ті почали переслідувати римлян, переправилися через Дунай і дійшли до Варни. Тут вони знайшли вигідне й безпечне для себе місце: позаду Дунай, а спереду і з боків – ущелини й море. Підкоривши тутешні слов'янські племена сім родів і сіверів, болгари розселили їх від ущелини Берегава на схід, а на півдні й заході – до Аварії. Вони так зміцніли тут, що стали нападати на фортеці й поселення, підвладні Візантії. Й імператор врешті-решт мусив укласти з ними не зовсім вигідний для себе мир [12, 60 – 62].
Болгарський дослідник Д.Ангелов упевнений, що Феофанова розповідь про п'ятьох синів Куврата легендарна [12, 113]. Число "5" взагалі властиве для різних традицій, характерне воно й для Давньої України і має цікаві перегуки саме з нашою темою. У "Ріґведі" діють так звані "5 ведійських племен" – яду, турвашу, друх'ю, ану та пуру, назви яких тотожні іменам 5 братів у "Махабгараті" – Яду, Турвашу, Друх'ю, Ану й Пуру. Яду й Турвашу в "Махабгараті" – сини царя Яяті від дружини-брахманки, а Друх'ю, Ану й Пуру – теж сини Яяті, проте від таємної дружини-кшатрійки. Шлюб брахманки й кшатрія, яким є Яяті, не схвалюють традиційні індійські приписи, навіть якщо він і оформлений юридично. Зате шлюб кшатрія з кшатрійкою, яку Яятіта Шарміштхи, ідеальний, навіть якщо він таємний і юридичне неоформлений, отже, й ніби незаконний. Саме син кшатрія і кшатрійки може претендувати на царський трон. Тож, по суті, епічна індійська легенда про п'ятьох братів – це легенда про трьох братів-кшатріїв Ану, Друх'ю і Пуру: лише вони можуть претендувати на престол, бо батьки їхні – з кшатрійського, воїнського стану. І на престол справді сідає один із них, наймолодший, що суперечить традиції. "Махабгарата" пояснює, чому порушилося споконвічне наслідування престолу, який мав посісти найстарший син. Бо лише наймолодший Пуру зважив на прохання Яяті і обміняв його старість на свою молодість. За що потім вдячний батько й дарував йому царський трон. Нащадки Пуру за ним стали називатися паурави, що на слов'янському ґрунті прибрало форм паулави-пулави-полови, а тод...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet