головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Українська мова та культура в Ялті кінця ХІХ - початку ХХ століть
Автор: Кочерга Світлана
кандидат філологічних наук, доцент Кримського гуманітарного університету (Ялта).

Українська мова та культура в Ялті кінця ХІХ - початку ХХ століть

Крим – регіон України, в якому питання функціонування державної української мови є чи не найскладнішим. Доводиться констатувати, що для нормального розвитку української культури як своєрідного духовного організму протягом 35 років перебування Кримської області у складі УРСР умов створено не було. І досі українська культура в Криму здебільшого являє собою декоративний елемент. Згідно статистики, чверть населення на кримському півострові складають українці. Однак, тенденція спілкування російською мовою в українських сім'ях продовжує домінувати. Ялта не є винятком, хоча за останні роки запрограмованість на асиміляцію тут значно втратила свої позиції. Нині у місті, що від часу свого заснування являло своєрідний букет націй, помітно розширилися перспективи рівноправного функціонування різних мов, повернення до криниці рідного слова. Таке явище не можна не вітати, оскільки захист культурного розмаїття світу на початку нового тисячоліття є найважливішим засобом протистояння культурній ентропії. Українське слово зуміло довести свою життєздатність у вельми несприятливих історичних умовах.
На жаль, необізнаність із минулим дозволяє деяким сучасникам розцінювати спроби ренесансу українського слова та культури в Криму як політику українізації, що не відповідає дійсності. Сьогодні життєва необхідність вивчати державну мову є незаперечною, але слід розглянути цю проблему в іншому ракурсі. Об'єктивний погляд у глибину століть дозволяє легко розвінчати войовничі псевдоаргументи і міфи політиканів, котрі в унісон з Валуєвським циркуляром заявляють, що в Криму української мови "не было, нет и быть не может". Навпаки, незважаючи на імперську політику щодо української мови, всупереч Валуєвському циркуляру та Емському указу, українська мова знаходила шляхи проникнення на кримські терени, і, зокрема (парадокс!) на межі XIX та XX ст. почувала себе тут інколи впевненіше, ніж зараз, через 100 років, в умовах української держави.
Така ситуація пояснюється дуже просто: в Криму проживали численні українці, яким було не байдуже рідне слово, до української культури тягнулись і представники інших етносів, для яких Крим став рідною домівкою. Треба зважити на те, що українців, як правило, не виділяли в окрему націю, а записували православними, козаками, пізніше переважно росіянами. Як виняток можна розглядати путівник по Криму 1914 р., виданий Кримським товариством природознавців та любителів природи, де за даними перепису 1897 р. населення Таврійської губернії за національностями розписано досить чітко: малороси – 611121, великороси – 404463, татари – 187 943 осіб [2].
У даних щодо населення кримських міст українці також не виокремлюються. Наприклад, газета "Русская Ривьера" від 27.02.1904 р. сповіщає: "В настоящем году число мещан Ялты достигло 1786 человек. По национальностям: русских – 1060, татар – 244, греков – 242, евреев – 241, караимов – 9". У брошурі "Ялта по однодневной переписи 15 декабря 1892 г." (Симферополь, 1995), знаходимо відомості про те, з яких країв були мешканці молодого міста Ялти. Впадає в око, що багато ялтинців були родом зі споконвічно українських земель: з Київщини – 202. з Полтавщини – 263, з Чернігівщини – 243, з Поділля – 117 і т. д. Безсумнівно, значна частина цих переселенців були українцями за походженням.
Тому зрозумілий неабиякий інтерес ялтинців до української культури на межі XIX та XX ст. Особливою любов'ю в Ялті й загалом у Криму користувався український театр корифеїв. Артисти охоче приїжджали сюди на гастролі (на відміну від сьогодення). Тут працювали Іван Карпенко-Карий і Марко Кропивницький, Марія Азовська і Микола Садовський, Микола Старицький і Панас Саксаганський. Відомі не поодинокі випадки, коли українська трупа законтрактовувала театр на цілий місяць і майже щовечора пропонувала до уваги глядачів нову виставу. Наприклад, з 3 жовтня по 3 листопада 1899 р. малоросійське товариство під керуванням Садовського та Саксаганського привезло до Ялти такі вистави: "Мартин Боруля", "Запорожці", "Ніч на Івана Купала", "Безталанна", "Богдан Хмельницький", "Сватання на Гончарівці", "Вій", "Сто тисяч", "Наталка Полтавка", "Циганка Аза", "Чумаки", "Катерина" та інші.
Як сприймала публіка українських артистів? Про це свідчать рецензії місцевої газети "Русская Ривьера": "Все...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet