головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Актуальні проблеми культури усного мовлення спортивних тележурналістів
Автор: Вокальчук Євген
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики викладання і культури української мови Рівненського державного гуманітарного університету.

Актуальні проблеми культури усного мовлення спортивних тележурналістів

Всебічне вивчення проблем культури мовлення ЗМІ є одним з актуальних завдань сучасних мовознавчих, психо- та соціолінгвістичних, лінгводидактичних студій. На сучасному етапі активізації державотворчих процесів у демократичному руслі велика увага приділяється лінгвістичному аспектові діяльності засобів масової інформації, зокрема, телебачення. Багатоаспектність такого явища, як усне мовлення, цілком закономірно ставить його в центр наукових зацікавлень вітчизняних та зарубіжних дослідників, причому не лише мовознавців, а й психологів, соціолінгвістів, письменників, журналістів. У поле зору дослідників потрапляють, зокрема, такі аспекти дослідження специфіки усного мовлення: загальнотеоретичні проблеми культури мови (О.Сербенська, С.Єрмоленко, М.Кожина, Н.Бабич, М.Ільяш, Л.Струганець, Б.Головін, Г.Васильєва та ін.); особливості публічного мовлення (Г.Сагач, Н.Бабич, Б.Головін, І.Шведов, П.Таранов, П.Л.Сопер, І.Томан, Д.Карнегі); проблеми мовленнєвих жанрів (А.Вежбицька, М.Бахтін); психологія усного мовлення (О.Леонтьєв, І.Синиця); невербальні (паравербальні) засоби спілкування (Я.Радевич-Винницький, Ф.Хміль, Т.Ніколаєва, О.Леонтьєв, А.Піз, Е.Холл); комунікативні стратегії (А.Вежбицька, Г.Почепцов, Ф.Бацевич, А.Москаленко, О.Селіванова, Є.Сидоров); культура наукового, учбового спілкування (Б.Головін); культура ділового спілкування (А.Коваль, Ф.Хміль, Т.Чмут, Я.Чорненький, Л.Зубенко, В.Нємцов); особливості формування й удосконалення професійного мовлення вчителів (О.Муромцева, В.Жовтобрюх, Л.Струганець), акторів (А.Гладишева) та ін.; специфіка мови радіо і телебачення (О.Сербенська, С.Єрмоленко, В.Лизанчук, Д.Баранник, О.Зернецька, Е.Багіров, В.Миронченко, Ю.Покальчук, І.Мащенко, В.Франко, А.Багмут, І.Борисюк, Г.Олійник та ін.).
Всебічного й комплексного аналізу потребує і сучасний спортивний телевізійний дискурс, який певною мірою відбиває культуромовну ситуацію в країні загалом та специфіку усного мовлення на національному телебаченні зокрема. Отож, метою статті є аналіз усного мовлення вітчизняних спортивних телепрограм, виявлення головних причин порушення тележурналістами норм сучасної літературної мови, накреслення основних шляхів подолання мовленнєвих помилок.
Основним матеріалом дослідження є телепрограми на спортивну тематику, що транслюються на національному телебаченні, зокрема, на каналах "УТ-1", "Інтер", "Новий канал", "ІСТ\/", "1+1", "5 канал", а також на місцевому телебаченні (м.Рівне).
В умовах національно-культурного відродження України до працівника телеефіру – тележурналіста, ведучого, коментатора, здатного реалізовувати у професійно-мовленнєвій діяльності завдання, що стосуються формування громадської думки, виховання політичне свідомих, з активною життєвою позицією членів суспільства ставляться нові вимоги. Інакше кажучи, сучасний тележурналіст має бути справжньою самобутньою мовною особистістю, котрою вважається "мовець, який досконало знає мову, усвідомлено творчо володіє нею, сприймає мову в контексті національної культури як духовну серцевину її, користується мовою як органічним засобом самотворення, самоствердження і самовираження, розвитку своїх інтелектуальних й емоційно-вольових можливостей та як засобом соціалізації особи в даному суспільстві" [7, 38].
Особливий інтерес учених викликають проблеми професійно-мовленнєвої діяльності журналіста. Провідною ідеєю багатьох теоретичних та науково-практичних досліджень є така: глибоке ознайомлення майбутніх працівників телеефіру з теоретичними засадами культури мовлення, оволодіння практичними вміннями та навичками грамотного, культурного мовлення, постійне самовдосконалення у цьому напрямку дасть змогу стати високопрофесійними фахівцями у сфері журналістики. Справжній тележурналіст повинен бути вправним у вербальному й невербальному спілкуванні, мати звичку контролювати своє мовлення, вимову, дикцію, інтонаційну виразність, правильність слововживання, логічність; постійно працювати над збагаченням свого мовлення; вміти аналізувати своє і чуже ефірне мовлення, виявляти відхилення від норм, застосовувати різні засоби для їх подолання; навчитися "ставити" свій голос, уміти "чути" його; робити партитуру тексту; дбати про свіжість мовленнєвого ряду, плекати його звуколад, естетичну довершеність, вишуканіс...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet