головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Українська еліта Російської Імперії
Автор: Лебединська Тетяна
кандидат філософських наук, доцент, член національної спілки письменників України

Українська еліта Російської Імперії

В управлінні Російською імперією брали участь представники різних національностей. Так, у XVI і в 1-ій половині XVII ст. особливі почесті виявляли татарській знаті, а за часів Петра І на вищих державних посадах знаходились переважно вихідці з Німеччини. Духовні ж посади поступово почали займати українці. Безпосередню причетність до російського церковного управління мали: Стефан Яворський, Дмитро Ростовський, Гаврило Бзежинський, О.Кидаржинський, Феофан Прокопович. Слід підкреслити, що останній мав величезний вплив на російську науку і літературу. Семен Полоцький вчив царевичів Олексія і Федора та царівну Софію, навчав він і царевича Петра. Феодосій Яновський і Амвросій Юркевич вінчали на царство імператрицю Єлизавету, отець Дубинський був при ній духовником.
У XVIII ст. майже всі вищі духовні посади Росії обіймали українці. Пояснення цьому просте: українське духовенство, на відміну від російського, було більш освіченим, знало іноземні мови, латину. У кінці XVII ст., в 1698 р., Петро І писав патріарху: «Священники у нас грамоте мало умеют. Ежели бы их… в обучение послать в Киев в школы» [1]. Згадаймо, що в Києві вчився і славетний Михайло Васильович Ломоносов. Цар розумів, який великий інтелектуальний потенціал має Україна і що його можна використати на благо Росії, яка стала на шлях оновлення.
Як підкреслює Тимківський у своїх мемуарах, «вплив український на московську церкву був таким великим, що на Москві по церквах скрізь запанувала українська вимова, і ця вимова лишилася тут аж до початку ХІХ віку, а де в чому вона осталась аж до нашого часу» [2]. А І.Огієнко відзначив: «Українці щиро віддавали Москві усі свої сили, всі свої знання і протягом XVII віку вони підготували родючі грунти до реформ Петра І, і вони ж таки були найближчими помічниками, коли приймалися ці реформи, приводились до життя… Кращі люди на Москві, ті люди, що визначались освітою, що не цурались західної культури, завше дружились з українцями, шанували і боронили їх. Такими були: патріарх Никон, потім Андріон, сам цар Олексій Михайлович, боярин Ржищев, Сильвестр Медвідів, князь Василь Голіцин, царівна Софія, цар Федор і багато інших» [3].
Особливе значення тоді мала Києво-Могилянська академія, вихованці якої стали найвидатнішими політичними і культурними діячами, жили і працювали в Росії: Л.Баранович, Д.Валложський, В.Рубан, Н.Бантиш-Коменський, А.Безбородько, Д.Левицький, М.Березовський і багато інших.
У Києво-Софійському соборі зберігався рукопис 1768 р., в якому відзначалося, що «в разныя прошедшія и нынешнія времена многие из обучившихся во Академіи Кіевской по указам взяти и к разным должностям действительно определены, а именно: от самого первого учрежденія Московской Славено-Греколатинской Академіи и послав того к преподаянію в оной Академии разных школьных наук и к проповеданію слова Божія; к заведенію во всех Россійских епархіях семинарій и в оных по заведеніи ученія в званіе учительское; после зачатія царствующаго града Санкт-Петербурга в священническую в оном граде должность; во время разных армій Ея Імператорського Величества походов – в полковые священники; к находящимся при иностранных дворах Россійским миссіям в капеляны, к наставленію кадетов догматов веры в шляхетные корпуси…» [4].
Київська академія була тоді основою. В 1742 р. в Академії вчилось 1243 студенти, в 1744 р. – 1160, в 1751 р. – 1193, в 1765 р. – 1059 [5].
У XVIII столітті майже всі російські єпископи були за походженням українці – вихованці Києво-Могилянської академії, що засвідчувало елітарність їхньої освіти. Російське духовенство почало хвилюватись, і найсвятіший Синод мусив заступитись за великоросів. 17 квітня 1754 р. цариця Лизавета Петрівна видала Височайший наказ про те, що на архієреїв та на архімандритів можна висвячувати і росіян.
Медико-хірургічна академія в Санкт-Петербурзі доукомплектовувалась також студентами Києво-Могилянської академії та семінаристами з України. Перший задокументований набір такого типу проводився в 1754 р. Тоді в семінаріях Києва, Харкова, Чернігова і Переяслава відбирали юнаків, здібних до науки, і направляли їх до столиці. Більше двох тисяч студентів з України навчалися в Медико-хірургічній академії в 1840–1850 роках ХІХ ст.
Як кращий вихованець Києво-Могилянської академії, Д.Велланський (1774–1847) був н...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet