головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Позитивні та негативні аспекти „зовнішнього незалежного тестування” з української мови. (Доповідь на Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому часопросторі» 25–27 жовтня 2007 року. – Київ)
Автор: Лукашенко Віктор
директор Кримської Філії НДІУ

Позитивні та негативні аспекти  „зовнішнього незалежного тестування” з української мови. (Доповідь на Міжнародному конгресі «Українська освіта  у світовому часопросторі» 25–27 жовтня 2007 року. – Київ)

Євроінтеграційний та одночасно процес розбудови України як держави в умовах сучасного світового інформаційного суспільства потребує найскорішого переходу до ринкової економіки, бурхливого, майже вибухового технологічного прогресу, розвитку комунікацій та інформаційних технологій, активізації та поширення міжнародної торгівлі, повноцінної участі у світовій конкуренції. Найважливіше місце в цьому процесі відведено освіті. Вона є основним фактором у плануванні процесу розвитку суспільства і, безумовно, сама потребує постійного розвитку [1, 11].
Загальновизнаною стратегічною рисою розвитку сучасної освіти у світі і Європі є якість освіти та її ефективність. Україна не є виключенням. У Національній доктрині розвитку освіти наголошується: „Якість освіти є національним пріоритетом, передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту" [2, 7]. На жаль, якість української освіти на сучасному етапі постмодернізму як невід’ємна частина вагомого освітянського здобутку світової цивілізації так само потерпає від загальних кризових явищ світової та європейської освіти, як і будь-яка національна освіта у будь-якій країні світу [3, 158-164].
Але, на відміну від європейських держав, в Україні важкий тягар ще додають специфічні й притаманні лише пострадянським країнам недоліки, труднощі і перешкоди, подолання яких є першочерговим кроком і завданням держави задля перетворення освіти у дійсно українську. Частина недоліків залишилась нам у спадок від колишнього СРСР, інші є надбаними вже за роки незалежності [4, 96-100]. Як результат – маємо в Україні в умовах соціально-політичної кризи ще й відтворену з великим натхненням українськими псевдомодернізаторами від освіти та псевдооновлювачами справжнісіньку тоталітарну систему управління освітою.
За міцністю панування у цій галузі і рівнем корупції, хабарництва, ганебного блюзнірства, відвертим і брутальним нехтуванням вимог і пропозицій освітян та досліджень науковців, узурпації галузі, зрадництва власному народові та спроби перетворити його на бидло й холопів вищезазначена система значно перевершила навіть свою праматір – „совковську” систему управління освітою. Тобто до загальних ознак світової кризи ми змушені приєднати всі ознаки кризи змісту освіти і кадрової кризи нібито оновлено-модернізованої (чи краще сказати замордованої керманичами освіти та державною владою!?) і нібито нової української освіти, а насправді старої радянської, ознаками якої є, за визначенням О.Чешкова, ненауковість, екстенсивність, неефективність, бюрократичність, антиінтелектуальність та, додамо, здобуті вже за часи незалежності безпосередньо українською освітою такі ознаки, як недемократичність, непатріотичність і люмпенізація.
Українська освіта на сучасному етапі відтворює вчорашній день, намагається збе¬регти традицію радянської освіти, продукти якої були придатні для ви¬користання лише в тій системі, яка їх витворила і робила це маючи завдання – створити слухняні гвинтики тоталітарного режиму. Сьогодні середовище змінилося, а зміст, технології навчання, моніторинг якості освіти за¬лишилися без  істотних змін. Вирішувати нові завдання старими засобами не можна так само, як не слід очікувати від існуючої тоталітарної системи управління освітою справжніх змін та демократичних реформ в освіті. Отже, якщо ми зараз не змінимо зміст освіти, організацію і форму управління нею, то й не зміниться старий суспільний устрій.
Одна з головних причин виникнення означених недоліків – це відсутність в Україні зовнішнього моніторингу освіти та найважливішої її складової – зовнішнього оцінювання якості освіти, яке в більшості розвинутих і постсоціалістичних країн (Австралія, Австрія, Велика Британія, Болгарія, Ірландія, Італія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Росія, Румунія, Словенія, США, Угорщина, Фінляндія, Франція та ін.) здійснюється саме через зовнішнє тестування, яке і є на сучасному етапі оптимальним інструментарієм для вимірювання якості освіти на рівні учня, класу, школи, району, міста, області, регіону, держави [5, 6, 7, 8].


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet