головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Мовна політика України на сучасному етапі
Автор: Удовенко Геннадій
Голова комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин, міжнаціональних відносин

Мовна політика України на сучасному етапі

Шановні учасники конгресу!
Дозвольте привітати Вас із відкриттям цього важливого форуму і побажати плідної роботи в ім'я збереження й утвердження української мови в Україні і світі.
Перш за все, хочу наголосити на тому, що проведення такого масштабного заходу гостро необхідне саме сьогодні. На виборах Президента, вперше за всю новітню історію України пере могли національно-демократичні сили. І саме на них покладалися надії всіх патріотів України щодо виведення на належний рівень державної мови, проведення чіткої, послідовної, ефективної мовної політики. На жаль, поки що помітних змін не сталося. Маємо позитивну динаміку лише в теле- та радіомовленні. Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення взялася контролювати дотримання мовлення державною мовою. Та знову ж знайшли шпарину ті, хто вперто ігнорує українську мову. Вони тепер, замість повноцінного перекладу нескінченних російськомовних серіалів користуються україномовними титрами. Але ж українці не глухі! Прикро, але російськомовне середовище продовжує насаджуватися. Загрозливим також убачаю і зменшення коштів у проекті Держбюджету на розвиток української мови з ЗО млн. у 2005 році до 4 млн. на наступний рік. І тому наш Конгрес повинен привернути увагу керівництва держави до існуючих мовних проблем. Послати чіткий месідж владі у цьому питанні.
Порив консолідації суспільства восени минулого року під час Помаранчевої революції, що давав підстави заявляти про потужні процеси творення українського народу як політичної нації, не був використаний на зміцнення позицій державної мови як станового хребта нації. І тут уже не так важливо, що стало причиною – чи не вистачило усвідомлення важливості цього питання, чи забракло політичної волі. Важливо те, що зберігається статус-кво у мовній ситуації, а це знову й знов ставатиме підґрунтям для спекуляцій.
Вже стало традиційним, що кожної виборчої кампанії піднімається мовне питання. А точніше кажучи – російськомовне, бо питання мов інших національних меншин, навіть тих, що потребують захисту і підтримки, практично не звучить. Відтак стає зрозумілим, що порушується ця проблема лише з однією метою – зібрати електоральний врожай, адже російська національна меншина в Україні найчисельніша. Більше того, на виборах такі питання не вирішуються. Заду ривши голови громадянам та налякавши їх "по вальною українізацією", політики, які вболівали на виборах за врегулювання мовного питання, частіше всього забувають про свої обіцянки, ховаючи "мовну карту" в рукав.
Ось і знову, на порозі чергової виборчої кампанії, почастішали заяви про необхідність надати російській мові статус офіційної, розширити сферу її застосування тощо. І все було б нічого, якби обговорення цього питання йшло у конструктивному руслі. Але ж відбувається його не прихована політизація. Роздуваються наявні у цій сфері протиріччя і створюються нові. Все це негативно впливає на процеси консолідації українського народу, розколюючи його за мовною ознакою, підживлює проблему регіональної розрізненості. І найголовніше – підриває безпеку держави. Жодне із соціологічних досліджень не показувало, що громадяни нашої держави ставлять мовне питання на перше місце. Україна демонструє чи не найбільшу серед інших країн толерантність у мовних питаннях. Але є сили, які не зацікавлені у стабільності ситуації в державі і штучно актуалізують їх, розігруючи мовну карту. Цьому потрібно покласти край, адже лише об'єднаний народ може побудувати міцну й заможну державу.
Перш за все, потрібно дати відповідь на питання, що ж утворює ґрунт для спекуляцій навколо цієї теми?
Відповідь на це питання буде однозначною: відсутність цілісної державної мовної політики. Особливо це виявляється у площині правового врегулювання мовних питань та організації виконання комплексу заходів у цій сфері.
Я хочу ще раз – для тих хто легковажить проблемами мовної політики – наголосити на істинах, які повинні бути не аргументом, а аксіомою у розумінні важливості статусу державної мови. Без мови немає нації, без нації немає держави – це азбучна істина. Мові належить головна об'єднавча роль у процесах виникнення етносу, нації, держави. "Мова – залізний обруч, мова згуртовує народ воєдино", – так сказав ще 1820 року фінський письменник Яакко Штейні.
Вороги й поневолювачі українського на...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet