головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2003   Число: #3(8)
пошук по сайту
Українська діаспора – аналіз сучасного
Автор: Лозінський Аскольд
президент СКУ (Нью-Йорк)

Українська діаспора – аналіз сучасного

Українська діаспора як чітко визначене явище існує з початку вісімнадцятого століття, тобто зразу після Полтавського бою. До речі, еміграція до чужих країн почалася навіть раніше, одначе число важко було підрахувати в минулому. З падінням "залізного занавісу" та особливо з розпадом СРСР, а також з утворенням незалежної Української держави діаспора стала більше життєздатною як окрема сутність, яку, звичайно, набагато легше визначити. Сьогодні кількість українців, які проживають за межами України, можна підрахувати в 20 млн. осіб, з яких приблизно 10 млн. проживають в Російській Федерації (РФ). Найбільш яскравими характеристиками української діаспори є відсутність гомогенності як також факт, що вона дійсно знаходиться по всьому світу.
Крім РФ, велика кількість українців населяє Білорусь – 1.5 млн., Сполучені Штати Америки – 1 млн., Канаду –  1 млн., Казахстан – 0.7 млн., Молдову/Придністров'я – 0.65 млн., Бразилію – 0.5 млн., Італію -0.5 млн., Польщу – 0.4 млн., Аргентину – 0.3 млн., Узбекистан – 0.3 млн., Португалію – 0.3 млн., Іспанію -0.2 млн., Грецію – 0.15 млн., Німеччину – 0.1 млн. Решту можна знайти в Західній Європі (Велика Британія, Франція, Скандинавія, Бенелюкс, Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина), Східній Європі (Румунія, Словаччина, країни Прибалтики, Чеська Республіка, Болгарія, Угорщина), Центральній Азії (Азербайджан, Вірменія, Грузія) та Австралії.
Відсутність гомогенності найкраще можна побачити у РФ. РФ досить різноманітна, і її український елемент – це результат імміграцій, насильних поселень та переміщень, які відбувалися в різний час та з різних причин. Яскравим прикладом в цьому відношенні є три сибірські області: Омська, Томська та Новосибірська. Деякі найперші поселенці почали поселятися там після Переяславської Угоди 1654 року. Остання хвиля емігрантів прибула туди після здобуття Україною незалежності, оскільки Сибір з його великими природними багатствами та зростаючою економікою дає фінансові можливості. Поміж тими хвилями проживають нащадки економічного підйому другої половини 19-го століття, початку 20-го століття, а також нащадки "ворогів народу" СРСР з 1930-х по 1950-і, які були заслані в Сибір на покарання та "виправлення". Національна свідомість є часто результатом цих двох вагомих кон'юнктур – часу та причини переселення. Наприклад, багато нащадків ранніх економічних поселенців називають себе "хохлами". Цей вислів ми вважаємо образливим, але для них він прийнятний. Вони вважають його як слово, котре просто означає малорос або українець, який відрізняється від великороса в контексті братства двох народів, коріння яких бере початок з Київської Русі. Вони проживають у місцях поселення та цікавляться тільки щоденними турботами. З другого боку, нащадки політичних поселенців та нові іммігранти будують структури громади, створюють лінії зв'язку з державними чиновниками та намагаються вплинути на демократичні процеси, наприклад – в підйомі національної свідомості під час підготовки до перепису населення в жовтні 2002 року.
Місто Москва є явищем свого роду. Неможливо порівнювати умови життя людей в столиці та будь-де в РФ, а особливо по селах. Приблизно 75% капіталу Росії зосереджене в Москві. Українці в Москві, звичайно, багатіші, більше національне свідомі, часто мають зв'язки і доступ до міністерств РФ та українських дипломатичних установ. Український культурний центр з книжковим магазином та рестораном, який фінансується урядом України, є видатною будівлею в центрі Москви, на старовинній вулиці Арбат. В додаток до всього предметом гордощів громади є бібліотека та скромний клас української мови в Лінгвістичному Ліцеї.
Ще одна відмінна риса діаспорних громад полягає у відношенні до етнографічних поселенців, на відміну від емігрантів чи переселенців. РФ, Білорусь, Словаччина та Румунія на сьогоднішній день включають землі, які українцями вважаються принаймні етнографічне українськими. Таким чином, українець на Кубані (Російська Федерація), є місцевим, тоді як українець в Сибіру є іммігрантом. Подібно до цього, українець в Бресті (Білорусь) – місцевий, а у Мінську – іммігрант. Українець в південній Буковині (Румунія) -місцевий, а в Бухаресті – іммігрант. Українець в Пряшівщині (Словаччина) – місцевий, а в Братиславі – іммігрант. Українець в Перемишлі (Польща) також – міс...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet