головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків".
Автор: Несторяк Марія
вчитель української мови і літератури вищої категорії Сергієвської ЗОШ І – ІІІ ступенів Путивльського району Чернівецької області, відмінник освіти України.

Відображення лексичних особливостей гуцульських говірок у повісті М. Коцюбинського "Тіні забутих предків".

Повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків" – високохудожній твір, написаний під враженням перебування письменника на Гуцульщині на початку XX ст. Зображуючи життя населення, автор намагається дати відчути колорит його мови, робить це тонко, вміло, із вправністю справжнього майстра, що може стати зразком того, як треба користуватися діалектними словами в художньому творі. Майстерність М.Коцюбинського, щодо володіння мовою може бути взірцем як для письменників, так і для учнів загальноосвітньої школи.
Мовні особливості творів Михайла Коцюбинського, як і повісті "Тіні забутих предків" привертала увагу багатьох дослідників. Так, Ф.Т.Жилко в статті "Проблема діалектизмів в українській літературній мові доби імперіалізму (кінець XIX і початок XX ст.)" писав, що діалектизми в повісті так "лексичне й синтаксично обрамлені", що "самим контекстом здебільшого розкриваються" (4, 18). Діалектизми утворі подані письменником як народнопоетичний елемент мови, як частина загального художнього орнаменту повісті, написаної відшліфованою літературною мовою.
І.К.Білодід у праці "Курс історії української літературної мови" зазначає, що М.Коцюбинський до мови повісті "Тіні забутих предків" ставився із пристрасною відповідальністю, глибокою свідомістю обов'язку письменника перед народом за ті скарби народної душі, які довірені народному співцеві для виразу найзаповітніших дум і прагнень народу, його горя і радощів, чистих джерел його відчуття краси, його свідомості. Вчений звертає увагу на те, що письменник знав і любив українську народнопісенну творчість. Народнопоетичні фразеологізми, приповідки, пісенні рядки, пісня в цілому часто вплітаються в мовну тканину твору, пісенні мелодії звучать у чудових описах лісу, полонин. Багато розділів повісті починаються пісенними рядками: "Яка ж то та полонинка по весні весела, як овечки у ню ідуть із кожного села!" (7, 192) та іншими.
До мови повісті письменник вводить чимало слів з гуцульського говору: кичера, смерека, гачі, леґінь, бартка та інші, а також властивих йому синтаксичних зворотів: "вівця ме обростати", "я не требую їхнею згодою. Най що хоте..." І.К.Білодід зазначає, що М.Коцюбинський ставиться до цих діалектизмів як до рідного минулого якоїсь частини української загальнонаціональної мови, подає те поетичне, що пов'язане з цим говором (1, 544). До того ж мова повісті "Тіні забутих предків" як за своїм словниковим складом, так і за граматичною будовою цілком узгоджується з нормами української літературної мови.
М.С.Грицюта у статті "Фольклорна основа повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" зазначає, що для розкриття теми кохання Івана й Марічки письменник використав коломийки – один з найпоширеніших уснопоетичних жанрів на Гуцульщині. В них зафіксовано все життя гуцула – від колиски до могили. Для передачі душевного стану, характеристики героїв письменник вдається до іншого фольклорного матеріалу. Розповіді про надприродні сили свідчать не лише про багатство фантазії гуцула, а й про його темноту, забобонність. М.С.Грицюта звертає увагу на те, що в повісті в основному звучить загальнолітературна українська мова. Він не заперечував використання письменником діалектизмів, однак виступав проти зловживання говірковими формами. Та хоча Коцюбинський вводить чималу кількість діалектизмів з метою надання своєму творові місцевого колориту, проте подає в такому контексті, що це не заважає сприйняттю твору.
Щодо коломийок, то їхню мову письменник редагував, надавав їм більш "правильної" літературної форми, отже, не сліпо йшов за фольклорною стихією, а творчо опановував її (2, 59).
У статті "Коломийка в повісті М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" Д.О.Кушнаренко звертає увагу на те, що, захопившись Гуцульщиною, Коцюбинський вивчає своїх майбутніх героїв повісті, місце їх життя. Відтворюючи образ головного героя, він спирається на усну народнопоетичну творчість. Потяг Івана до світла, боротьба його зі злими силами нагадують фольклорне відображення боротьби народу за свої права, свободу, землю. В образі Марічки автор втілив найважливіші жіночі особливості гуцулок. Характер її поетичний, як сам народ і навколишня природа, і розкривається він найбільше через співанки. Змальовуючи сцену розлуки, К...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet