головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Геополітичні дослідження в українознавстві
Автор: Федоренко Олександр
науковий співробітник відділу геополітики та геостратегії НДІУ.

Геополітичні дослідження в українознавстві 

Природне середовище було, є і буде найголовнішою визначальною засадою існування і розвитку людства. В людських спільнотах клімат, вода, ґрунт, ландшафт місцевості, форми тваринного й рослинного світу та інші географічні фактори завжди мали відчутний вплив на формування особливих суспільних відносин та державних структур, які мали значні відмінності між собою. На кожному етапі історичного розвитку вплив природних явищ на людину обумовлювався її знаннями та виробничими навичками.
Від VIII – V тис. до н.е. людство осмислено почало використовувати окремі елементи природи, зокрема землю, воду, глину, мідь, залізо, тим самим істотно змінюючи первісний ландшафт.
У XIX – XX ст. використання вугілля, нафти, газу, урану стало головним чинником глобальних цивілізаційних змін, які докорінно змінили соціоекономічний розподіл світу. Внаслідок застосування новітніх технологічних, інформаційних та комунікаційно-транспортних систем (атомні і теплові електростанції, електронні та біологічні технології, авіаційний та морський транспорт, Інтернет, комп'ютерна техніка) люди ще активніше здійснюють тиск на природне середовище вже не як пасивні користувачі предметних явищ навколишнього довкілля, а як розпорядники потенціалу природи.
Географічне середовище нині ще більшою мірою впливає на суспільні та державні утворення. У стародавні та середньовічні часи державні формації виникали на земному просторі, природні умови якого могли бути екологічно сприятливими чи економічно несприятливими для їхнього існування. Від середини XVII ст. внаслідок появи індустріальних форм промислового виробництва (мануфактури і промислові підприємства), інтенсивної видобувної діяльності, яка значно деформувала земельні простори, через розвиток торгівлі й транспортних комунікацій характер впливу географічного середовища значно змінюється
Територіальний і кліматичний фактори втрачають провідне значення у зв'язку з потужним використанням корисних копалин, наявність яких є передумовою військово-технічної могутності держав, і таким чином переорієнтовують себе на загарбницькі геополітичні структури, провідною ланкою діяльності яких стає шовінізм і поневолення інших країн.
У XX ст. відбувається перерозподіл світового простору на сфери впливу між провідними держава ( Велика Британія, Німеччина, Франція, Сполучені Штати Америки, СРСР, Японія, Китай). Головними подіями цього часового періоду були Перша і Друга світові війни, розпад Радянського Союзу та військової геополітичної структури – Варшавського союзу, відновлення незалежної української держави.
Вигідне геополітичне становище території та інтелектуальний потенціал нації є важливими обставинами утвердження України як вагомого державного суб'єкта світової політики у XXI ст. Ідеологічною основою державотворення беззаперечно має стати українознавство, що поєднало теорію і практику етнонаціонального розвитку держави, гуманістичного й патріотичного виховання громадян України.
Провідним організаційним, методичним та просвітницьким центром становлення і розвитку українознавства як інтегративної науки і навчальної дисципліни є Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України. Інститут відповідно здійснює систематизовану розробку теоретико-методологічних засад української освіти та науки, зокрема масштабної державної програми "Українознавство в системі освіти, науки, культури, державотворення".
Функціональна робота інституту базується на систематизації знань про Україну за концептуальними центрами. Доктором філологічних наук Петром Кононенком у навчальному посібнику "Українознавство" наголошено на базовості таких концентрів: "Україна – етнос", "Україна – природа, екологія", "Україна – мова", "Україна – історія", "Україна – нація", "Україна – держава", "Україна – культура". Видатний учений виокремлює проблему державності як ключову у самореалізації творчого потенціалу української людини, у збереженні та розвитку національної культури, ставлячи це в безпосередню залежність від фаховості та патріотичності викладачів.
У процесі державотворчої генези П.Кононенко виділяє дві масштабні епохи: творення українських духовних і господарських традицій від Трипільської цивілізації до Черняхівської та Березинецької культур, а також становлення елементів державно...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet