Запорізька злочинна влада продовжує продаж національного заповідника “Хортиця”
Автор: Щербина Святослав
віце-президент Запорізької міської асоціації "Захистимо Хортицю".

Славним Лицарям, захисникам Українського народу, Запорозьким козакам, не те, що на думці, але і в страшному сні не могло навіть і привидітися, що їхні нащадки будуть торгувати Святою Хортицькою землею, яка густо полита їхньою кров'ю. Це не жарт, а сумна дійсність. Запорізька влада повним ходом продовжує розподіл (розпродаж) баз відпочинку, споруд та земель певних господарств, які ще за совітського ладу густо покрили Хортицю.

Запорізька злочинна влада продовжує продаж національного заповідника “Хортиця”

Славним Лицарям, захисникам Українського народу, Запорозьким козакам, не те, що на думці, але і в страшному сні не могло навіть і привидітися, що їхні нащадки будуть торгувати Святою Хортицькою землею, яка густо полита їхньою кров'ю. Це не жарт, а сумна дійсність. Запорізька влада повним ходом продовжує розподіл (розпродаж) баз відпочинку, споруд та земель певних господарств, які ще за совітського ладу густо покрили Хортицю.
Цього року виповнилося 160 років з того часу, як Пророк нашої нації Тарас Григорович Шевченко побував на Славетному острові, з якого по всій Україні розливався Дух до Волі, до Відродження своєї Держави та її величі. Він ходив Хортицею, навколишніми селами і бачив, що дух лицарства в народі зник, що Хортиця є у власності іноземних колоністів, а українці є просто кріпаками. Шевченко гірко сумував за тим, що сталося з волелюбним народом, який після руйнації Запорозької Січі в 1775 році російським царатом, втратив не лише військову силу та звитягу, а навіть богатирський дух та прагнення до волі. Бачачи в що перетворили Козацьку Святиню він писав: "...а на Січі хитрий німець картопельку садить...".
На сьогодні на Хортиці власниками колишніх заводських баз відпочинку, оздоровчих та інших закладів вже стали не лише олігархи місцевого та всеукраїнського ґатунку, а навіть громадяни інших країн. Наприклад, колишня туристична база "Хортиця", а тепер – "Хортица – остров развлечений", вже втратила двох новітніх власників азербайджанського походження, яких було вбито при розподілі власності цього зламного "острова развлечений". Там є казино, сауна, стриптиз, повії та ще багато іншого непотребу. Все це суперечить самому статусу Національного заповідника "Хортиця".
З приводу недотримання запорізькою владою чинного законодавства та будівництва транснаціональної магістралі через о. Хортицю минулого року, на запрошення Запорізької міської асоціації "Захистимо Хортицю", в Національному заповіднику побувала депутатська комісія Верховної Ради України. До її складу входили Левко Лук'яненко, Лесь Танюк, Павло Мовчан та інші народні депутати. По завершенню роботи комісії відбулися слухання у Верховній Раді на Дні Уряду. 340 голосами депутати ухвалили Постанову № 140-ІV від 12 вересня 2002 року, в якій йдеться мова про розробку і будівництво альтернативних варіантів мостів через р. Дніпро, поза межами Національного заповідника "Хортиця", про передачу земель Національному заповіднику та багато іншого.
Нещодавно в робочій поїздці по Запорізькій області побував народний депутат України Л.Г.Лук'яненко. Він зі своїми друзями, академіком, директором Інституту українознавства П.П.Кононенком та кандидатом економічних наук В.Т.Коржем взяв участь у засіданні Ради Запорізької міської асоціації "Захистимо Хортицю". На Раді Левко Григорович поцікавився – чи виконується запорізькою владою Постанова ВР стосовно Хортиці, чи припинило незаконне будівництво на Хортиці величезної споруди обласне керівництво МВС України, чи передані землі Національному заповіднику Запорізькою міською радою та багато іншого. На всі ці запитання він отримав сумні відповіді: що і Постанова Верховної Ради України не виконується; що повним ходом ідуть підготовчі роботи до будівництва транснаціональної магістралі (платної) через Хортицю, по могила наших предків; що обласне керівництво міліції не лише не зупинило, а навпаки, продовжує, ще швидшими темпами зводити собі палаци на місці відібраного у тяжкохворих дітей пульмонологічного санаторію; що Хортиця не оберігається, не розвивається як заповідник, а навпаки, розпродується як місцевим, так і іноземним особам та відомствам, та ще багато, багато іншого.
Ще за совітської влади за проектом інженера Преображенського було збудовано мости через Хортицю, які носять його ім'я. Вони і сьогодні зв'язують центр міста з Хортицьким районом, що знаходиться на правому березі Дніпра. Під час будівництва на Хортиці було споруджено селище-містечко для будівельників. У будинку №55 проживав і сам інженер Преображенський. Це було більше 30 років тому.
З 1993 року Хортиця отримала статус Національного заповідника, згідно з яким забороняється будь-яке будівництво чи капітальна реконструкція вже спорудженого житла та баз відпочинку (з подальшим їх відселенням з острова). Але минулого року запорізька влада згідно з рішенням від 27.05.2002 р. №154/67 передала в оренду будинок № 55 на Хортиці Запорізькому представництву Почесного консульства Республіки Болгарії в Україні. Пройшов рік, і про цю незаконну передачу консульству в місті Запоріжжі та на самій Хортиці, окрім влади, ніхто і не здогадувався. Але 25.09.2003 р. Запорізьким виконавчим комітетом було прийнято рішення №312/2 "Про реконструкцію Запорізьким представництвом Почесного консульства Республіки Болгарії в Україні орендованої будівлі №55 на о. Хортиця під будинок представництва".
З цього все і розпочалося. Будівельна фірма 000 "Комунвентбуд" (директор Мільчев Петро Анатолійович), розпочала виконувати роботи згідно з договором з Болгарським консульством, так звану "реконструкцію будівлі". За короткий час були вирізані десятки дерев не лише на території цього подвір'я, але й довкола нього. На ділянці земля перерита траншеями вздовж і впоперек, бульдозерами вириті величезні котловани під гаражі та інші споруди (під час цього ні про які археологічні дослідження і мови не велося), а сам будинок Преображенського майже весь знесли. На його місці швидкими темпами споруджується новітня будівля з трьох, а можливо навіть і чотирьох поверхів.
Це ще не всі "здобутки" запорізького чиновництва по розпродажу Священного острова – їх набагато більше. І все це робиться "на нашій, не своїй землі..." – як свого часу писав Тарас Григорович Шевченко.
Серце щемить і душу роздирає біль за все це.
Заради збереження Святині українського народу і всього людства острова Хортиці, нашою асоціацією проведено не одну акцію протесту проти свавілля, що чинить запорізька влада стосовно Національного заповідника. Нами зібрано десятки тисяч підписів на захист заповідника, написано сотні статей як в Україні, так і поза її межами. Депутатами-патріотами зроблено десятки депутатських запитів, та завдяки їхній наполегливості прийнято Постанову Верховної Ради на захист нашої культурної спадщини. Та запорізька злочинна влада не звертає уваги ні на чинне законодавство, ні на дії громадськості, а дбає лише про своє збагачення. Та чи ж потрібна нам така влада, яка нівечить душу народу, робить його злидарем на багатющій, дарованій нам Богом землі? Безумовно – ні!
Народу потрібна влада, яка дбатиме за збереження та розвиток Української держави, її Святинь, її історії, мови, культури, звичаїв і традицій. Лише така влада є дійсно народною! І нам, народу, ще необхідно її здобути у нелегкій борні.