Чорновіл – шеф-редактор газет «Час-Тіmе» та «Час»
Автор: Деревінський Василь
кандидат історичних наук, доцент кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури

У статті йдеться про громадсько-політичну газету «Час-Time», що була одним з найпопулярніших національно-демократичних видань України 1990-х років. Висвітлено причини та особливості її створення, обрання назви, тематику публікацій, періодичність виходу та географію поширення. Досліджено діяльність В. Чорновола як засновника і шеф-редактора щодо формування редакційного колективу, ведення редакційної політики газети, підготовки «Колонки редактора». Звернуто увагу на проблеми, які доводилося долати В. Чорноволу та редакції газети задля її регулярного виходу. Розглянуто також роль і значення «Час-Time» в інформаційному просторі України 1990-х років.

Ключові слова: В. Чорновіл, «Час-Time», «Час», Народний рух України (НРУ).

В. Черновил – шеф-редактор газет «Час-Time» и «Час»

В статье речь идет об общественно-политической газете «Час-Time», которая была одним из самых популярных национально-демократических изданий Украины 1990-х годов. Отражены причины и особенности ее создания, выбора названия, тематики публикаций, периодичность выхода и география распространения. Исследована деятельность В. Черновола как основателя и шеф-редактора относительно формирования редакционного коллектива, ведения редакционной политики газеты, подготовки «Колонки редактора». Обращено внимание на проблемы, которые приходилось преодолевать В. Черноволу и редакции газеты для ее регулярного выхода. Рассмотрены также роль и значение «Час-Тime» в информационном пространстве Украины 1990-х годов.

Ключевые слова: В. Черновил, «Час-Тime», «Час», Народный рух Украины (НРУ).

V. Chоrnovil – chief-editor of «Chas-time» and «Time» newspapers

The speech in article goes about a public-political newspaper «Chas-time», which was one of the best-selling national and democratic editions of Ukraine in 1990th. Reasons and features of its creation were depicted, electing of the name, subject of publications, periodicity of output and geography of distribution are reflected. Information about V. Chornovil’s activity is contained as a founder and chief editor in relation to the editorial collective forming, conducting of the newspaper editorial policy, and «editor column» preparation. The attention is paid to the problems to overcome for V.Chоrnovіl and releases of newspaper for the sake of its regular output. It is considered also the role and value of «Chas-time» in informative space of Ukraine in 1990th.

Key words: V. Chоrnovil, «Chas-time», «Time», Folk movement of Ukraine ( NRU).

Чорновіл – шеф-редактор газет «Час-Тіmе» та «Час»


Для Народного руху України як потужної політичної організації актуальним завданням було створення та забезпечення належного фінансування власної всеукраїнської газети, адже офіціоз є суттєвим елементом агітаційно-пропагандистської та просвітницької діяльності, показником престижу й популярності організації. Це усвідомлював керівник Руху у 1992–1999 рр. В. Чорновіл, спираючись на свій досвід праці в державних ЗМІ, в самвидавському журналі «Український вісник» та на посаді голови прес-служби Української Гельсінської Спілки. Тому, надаючи велику увагу розбудові регіональної рухівської мережі газет, він одночасно здійснював роботу зі створення всеукраїнського пресового органу НРУ. Крім виконання офіціозом завдання з піднесення авторитету НРУ, В.Чорновіл розглядав його таким, що мав сприяти зростанню державного мислення у суспільстві, відродженню національної свідомості, піднесенню громадської активності та популяризуванню економічних і політичних реформ.
Зважаючи на серйозну роль партійного офіціозу для існування НРУ, питання функціонування всеукраїнського рухівського видання є доволі цікавим і  потребує належного опрацювання. Проте на сьогодні воно залишилося поза межами зацікавлень дослідників, адже ґрунтовних публікацій з цієї теми немає. В деяких статтях розглянуто поодинокі регіональні рухівські газети [10]. Окрему книгу присвячено відновленій на початку 1990-х років рівненській газеті «Волинь», що стала місцевим рухівським офіціозом [22]. Деякі відомості про газети Руху знаходимо в працях, що висвітлюють історію НРУ [1]. Становить інтерес також фактично не вивчене питання про діяльність В. Чорновола зі створення рухівського чи прорухівського офіціозу. Про це йдеться лише у книзі, де зібрані матеріали з рубрики «Колонка редактора», яку вів В. Чорновіл як шеф-редактор створеної ним прорухівської газети «Час-Time» [18].
Враховуючи наявність існуючих прогалин у науковому вивченні діяльності В. Чорновола щодо створення рухівського чи прорухівського пресового органу, у пропонованій статті розглянуто заходи В. Чорновола зі створення всеукраїнського рухівського видання, що призвели до заснування прорухівської газети «Час-Time».
Нерозвиненість незалежної демократичної преси в Україні, особливо загальноукраїнської, протягом першого року відновлення незалежності, на переконання В. Чорновола, призвела до сповільнення темпів політичного структурування суспільства, розвитку партій і державотворення. Тому значним стимулом для позитивних перетворень в Україні мало стати заснування реально незалежної всеукраїнської газети, яка буде «голосом опозиції, буде серйозним засобом впливу на свідомість громадян, забезпечуватиме посилення перед зростаючим втручанням держави та регіональних владних еліт, вільної і незалежної преси, яка слугує фундацією будь-якого вільного і демократичного суспільства і яка є невід’ємною частиною процесу політичних і економічних реформ» [21]. У виступі на третіх зборах НРУ на початку 1992 р. В. Чорновіл акцентував на необхідності «створити повноцінний друкований орган Руху, який міг би стати наймасовішою в Україні популярною газетою» [7, 137]. Планувалося, що такою газетою стане тодішній офіціоз організації – «Народна газета». З огляду на це 3 квітня 1992 р. редактором газети перезатвердили А. Шевченка, а О. Скидана обрали виконавчим редактором газети. Однак відхід попередніх керівників Руху – І. Драча, М. Гориня – з НРУ, яких підтримала редакція «Народної газети»,  перешкодив реалізації цих планів. Редакція газети відмовилася дотримуватися рішень найвищого органу організації – великих зборів Руху – щодо перетворення НРУ на більш структуроване політичне об’єднання, про що свідчить лист головного редактора «Народної газети» А. Шевченка за дорученням редакції і редколегії газети до Центрального проводу НРУ [4].
Втративши пресовий орган, керівництво Руху на чолі з В. Чорноволом проробляло різноманітні варіанти щодо налагодження видання власної газети у економічно скрутних умовах 1992–1993 рр. Для цього здійснювалися спроби отримати фінансування за рахунок грантів західних фондів. У березні та квітні 1993 р. було підготовлено дві пропозиції щодо створення незалежної газети в Україні, авторами однієї з яких виступали голова НРУ В. Чорновіл та голова Товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Л.Танюк [21]. На провадження проекту створення щоденної газети передбачались одноразові витрати в межах від 67 800 до 81 800 тис. доларів США, а загальна сума, необхідна для забезпечення роботи газети на перший рік існування, визначалась від 367 800 до 1 196 800 тис. американських доларів [9].
Тісні відносини склалися між керівництвом НРУ і редакцією газети «Рада». Газета, залишаючись загальнодемократичним виданням, була близькою до Руху. В. Чорновіл з 1993 р. став співзасновником «Ради», обійняв посаду голови Дорадчої ради засновників газети. Фактично з другої половини 1993 р. «Рада» стала газетою НРУ.
Згодом у В. Чорновола з’явилася можливість утворити власну газету, і 14 липня 1994 р. він зареєстрував її, назвавши «Час-Time». У слові до читача «нульового» номеру газети, який з’явився у грудні 1994 р., В. Чорновіл зазначив, що створення авторитетної газети було однією з найбільших його ідей, до якої він ішов через підпільний самвидав [17].
Обґрунтовуючи необхідність заснування й програмні цілі нової газети, В. Чорновіл у першому січневому номері за 1995 р. писав, що ідея українського часопису сучасного стилю, який не тільки пропагуватиме, але певним чином впливатиме на ситуацію в державі, у якому буде багато інформації і ще більше свіжого політичного, економічного, культурологічного аналізу, існувала вже давно. Водночас важкі економічні умови існування друкованого слова роблять періодику збитковою, примушують до самоцензури, до орієнтації на тих, хто платить, тому «ми спробуємо … творити «Час» як газету справді незалежну, для якої принципи будуть понад усе... Наша газета не буде ні вузькопартійною, ні навіть блоковою... Ми хочемо, щоб «Час» прислужився... порозумінню [демократичних сил], щоб став своїм для націонал-демократів і лібералів, соціал-демократів і демохристиян, просто політично активних громадян, які поділяють основні засади нашої газети, що формулюються трьома ваговитими словами: «Державність! Демократія! Реформи!» [20]. Передбачалось, що газета буде працювати для створення суспільства «матеріально незалежних і тому політично вільних громадян» [20].
Обрана назва газети не була випадковою, адже новий часопис мав висвітлювати нагальну інформацію. Подвійність назви «Час-Time» обумовлювалася тим, що газета видавала англомовний дайджест за матеріалами видання, а згодом окремий додаток на восьми сторінках англійською мовою – «Час-Time-Digest», де вміщувалися найцікавіші та оригінальні публікації з україномовного випуску. Доцільність видання англомовної версії газети пояснювалась тим, що вона мала певною мірою заповнити інформаційний вакуум довкола України у світі. Крім того, як писав В. Чорновіл, «чимало людей у світі, які не є українцями, отримують інформацію про Україну із закордонних медіїв, які далеко не всі і не завжди прихильно ставляться до України та об’єктивно висвітлюють процеси, що відбуваються в нашій державі. Саме це спонукало нас вдатися до друкування англомовного додатка» [15, 52].
Планувалось ще організувати випуск тижневого дайджесту «Час-Время» російською мовою, однак фінансова скрута завадила реалізувати цей проект.
Виходити «Час-Time» почав двічі на тиждень, з перспективою на триразовий випуск із щотижневим дайджестом англійською мовою. Ідея щоденного виходу газети не відкидалась, але на той час була неможливою через неналежне фінансування. Невдовзі навіть довелося перейти на вихід газети у форматі тижневика, тимчасово призупинити друк англомовного дайджесту.
Газета друкувалась на 16 сторінках великого формату А2, накладом від 15 до 32 тис. екземплярів, а окремі номери навіть 113-тисячним тиражем. Наклад англомовного додатка «Час-Time-Digest» становив 30 тис. примірників.
В. Чорновіл розпочав видавати газету не маючи приміщення (тимчасово використовував приміщення редакції газети «Гарт»), устаткування (набір і верстка перших номерів здійснювалися підприємством «Аверс»), сформованого редакційного колективу, без грошей (мав кошти лише на 3–4 номери газети, у тому числі і на зарплату працівникам редакції, отримані за прочитані лекції в Америці  та написані книжки) [8]. За розрахунками, мінімальні витрати на період становлення газети (шість місяців), за умов виходу раз на тиждень, становили 6 200 американських доларів одноразово.
Налагоджуючи випуск «Час-Time», В.Чорновіл небезпідставно сподівався, що газета в час кризової ситуації з українськими державницькими періодичними виданнями зацікавить небайдужих громадян. І, як виявилося,  не помилився, оскільки відразу її вихід фінансово підтримали представники «середнього класу», що народжувався, з Донеччини, Одещини, Києва, Галичини. Допомогли люди, які поставили на певну ідеологію, зголосилися сприяти піднесенню незалежної газети національно-демократичних сил. Особам і підприємствам, які погодилися допомагати газеті, з боку «Час-Time» гарантувалося проведення через газету політики лобізму українського підприємництва (щодо податкової, митної, кредитної політики тощо), журналістський захист у конкретних конфліктних ситуаціях, позачергове та пільгове розміщення реклами [3].
Окрім кількох невеликих персональних внесків, «Час-Time» не отримала фінансової допомоги від української діаспори. Не фінансувалася газета з боку іноземних державних чи інших джерел, зокрема від англійського уряду, про що поширювалися неправдиві повідомлення. Частково витрати «Час-Time» покривали кошти за рекламу і передплату, проте вони становили незначну суму. Як і більшість тогочасних газет, «Час-Time» себе не окуповувала [18, 491].
Для збільшення географії поширення і кількості читачів газети 24 листопада 1994 р. в.о. голови Секретаріату НРУ Д. Захарчук розіслав листа головам крайових організацій з проханням терміново організувати передплату всіма членами і прихильниками НРУ цього загальноукраїнського видання, яке широко висвітлює ідеологію, діяльність, проблеми НРУ [14, 90]. Згодом на засіданні Центрального проводу НРУ було прийнято ухвалу подібного формулювання, а також це питання обговорювалося на загальноукраїнських зборах Руху [12]. На першій партійній конференції НРУ у грудні 1996 р. В. Чорновіл так обґрунтував важливість проведення Рухом передплатної кампанії на «Час-Time»: «Ми маємо забезпечити масовість газети «Час-Time», особливо у другому півріччі наступного року, інакше про можливість впливу на загальноукраїнський електорат годі сподіватись» [5, 24].
Центральний провід НРУ доручив крайовим організаціям провести роботу щодо безкоштовної передплати газети для військових частин, навчальних закладів, підприємств, установ соціального захисту. За рахунок коштів Руху також було встановлено пільгову або безкоштовну передплату для населення. З цього приводу від організацій і громадян до редакції газети та В. Чорновола, як шеф-редактора видання, постійно надходили численні листи з проханням надати пільгову передплату. На 1996 р. Центральний провід НРУ безкоштовно передплатив 2 800 примірників «Час-Time» для різних осіб, зокрема інвалідів, малозабезпечених, і організацій, а саме бібліотек, навчальних закладів тощо.
Заходи з організації масової передплатної кампанії не дали значних результатів. Заслухавши інформацію заступника голови НРУ О. Бондаренко та повідомлення голів крайових організацій НРУ про хід передплати на газету «Час-Time» та місцеві рухівські видання, члени Малої ради НРУ на засіданні 8 вересня 1995 р. прийняли ухвалу, в якій відзначалося, що передплатна кампанія на друге півріччя 1995 р. крайовими організаціями практично не виконується [12]. В. Чорновіл на партійній конференції Руху у 1996 р. навіть відмовився називати кількість передплатників газети, зібрану членами НРУ, вважаючи ці цифри ганебними  для партії. Він відмітив, що виставлена для передплати сума є невеликою, зовсім збитковою, що покриває не більше 10 відсотків вартості видання. Редакція газети наполегливо працює на користь спільної справи утвердження української національної держави, а її робота не оцінюється належно всіма рухівцями. Тож, підсумував В. Чорновіл, «щоб збільшити тираж – треба збільшити передплату» [5, 209].
Наштовхнулася редакція газети «Час-Time» на несприйняття з боку влади та політичних опонентів Руху. Вже у «нульовому» числі газети відмічалося, що в більшості областей заблоковано передплату газети на 1995 р. Надалі до подібних перешкод додалися критичні статті в різних ЗМІ з приводу публікацій «Час-Time», оскільки газета мала власний погляд на події, які відбувалися в житті країни.
В.Чорновіл як засновник, шеф-редактор газети формував її штат працівників упродовж існування видання. Редактором в перші два роки був В. Шевченко, далі О. Бондаренко, Я. Кендзьор, Т. Чорновіл та ін. Заступниками головного редактора працювали Г. Климчук, М. Влащук, Ю. Микитенко. Редакторами відділів політики, економіки, соціальних питань, міжнародного життя, гуманітарних проблем, культури, інформації, спорту були В. Карташов, Л. Барановська, В. Гриник-Сутанівська, І. Безсмертний, О. Петренко, Н. Харчук, В. Іваськів, О. Ільченко, В. Скларенко, А. Панчишин, І. Кімов, І. Лозовий, Г. Паламарчук, М. Рубан, Г. Левицька, Д. Паламарчук, Л. Самійленко, Т. Захарчук, В. Смага та ін.
Регіональні представництва і кореспондентські пункти газети існували в різних українських областях, а також за межами країни. Тісна співпраця існувала між редакцією «Час-Time» і прес-бюро «Рух-прес». Редакція газети отримувала від прес-бюро НРУ випуски «Рух-прес», щотижневі огляди рухівських газет, а також парламентські огляди, ексклюзивні інформаційні й аналітичні матеріали тощо. Потрібну інформацію з редакції «Час-Time» одержувало пресове бюро. Співробітники «Рух-прес» могли одночасно працювати в редакції часопису, тому між цими пресовими структурами існували партнерські відносини, взаємодопомога.
У газеті «Час-Time» висвітлювалися різноманітні питання української й міжнародної тематики. На першій газетній полосі поряд з колонкою шеф-редактора, у якій містився редакторський прогноз, що був камертоном кожного номера, подавалися найактуальніші матеріали. У рубриках «Панорама», «Новини», «Тиждень» вміщалася інформація про розгортання різноманітних подій, які відбувалися у проміжку після виходу попереднього номера газети.
В. Чорновіл контролював і спрямовував висвітлення інформаційних подій в газеті і заразом давав широку свободу творчої праці редакторському колективу. Він переглядав редакційну пошту, давав вказівки щодо друку надісланих матеріалів, вів листування з читачами. Під його керівництвом вирішувалися кадрові, адміністративні, господарські та інші питання. Проте він не вимагав облаштувати для нього редакторський кабінет, читав полоси й матеріали газети на столі в секретаріаті «Час-Time», у коректорській чи прямо з екрана комп’ютера або їдучи в машині.
Працівники редакції згадують, що «працювати з В’ячеславом Максимовичем було цікаво, приємно, бо він ніколи адміністративно не втручався в творчий процес редакції, як досвідчений журналіст не опускався до дріб’язкової опіки над своїми колегами, з якими завжди був на рівних. Ця довіра зобов’язувала весь колектив – всі працювали, усвідомлюючи свою відповідальність за справу, послугуванню якій себе присвятили. Живим зразком такої самопосвяти був шеф-редактор тижневика «Час» В’ячеслав Максимович Чорновіл» [11]. 
«Колонку редактора» В. Чорновіл писав щотижня в ніч з понеділка на вівторок, відклавши інші нагальні справи. Готував її доволі спішно, без якихось чернеток і варіантів, інколи диктував буквально в номер. Цю рубрику з перших номерів зобов’язався вести «зовсім не наслідуючи настановчі газетні передовиці колишніх часів, [прагнув] ділитися своїми, може й суб’єктивними, думками про найпекучіші проблеми української дійсності» [19]. Л. Танюк вважає, що «ці матеріали були: його (тобто В. Чорновола. – В.Д.) спонтанними враженнями від перейденого тижня, і спробою діалогу з читачами, і – стратегією Народного Руху. Проте значення їх набагато ширше і за ними можна простежити сам процес творення української незалежності, биття її серця, картину становлення нашої демократії, нових цивілізованих норм. Редакційна колонка – літопис сучасної політичної і громадської думки, глибоко особистий щоденник Чорноволового бачення й відчуття українського поступу» [18, 7].
За короткий час газета «Час-Time» стала популярним українським аналітичним тижневиком. Її читали урядовці, парламентарі, ділові люди та широкі верстви населення. Зокрема, англомовний дайджест набув особливої популярності серед студентів. Видання виступало організатором і спонсором різноманітних молодіжних, спортивних, гуманітарних та культурно-масових заходів, таких як відкрита дискусія «Культурна політика в ринкових умовах», заочний шаховий турнір ім. В. Симоненка, турніри з міні-футболу, фестивалі «Червона Рута», «Перлини сезону» тощо. Газета стала базовим виданням Асоціації регіональної демократичної преси України.
Тижневик отримав визнання в ділових та політичних колах Заходу. Його публікації привертали увагу інвесторів, Банку реконструкції та розвитку тощо. Розповсюджувався у США, Великій Британії, Канаді, Австралії, Франції, Німеччині та інших країнах світу.
Перебуваючи в тісних взаєминах з НРУ, друкуючи значну кількість рухівських матеріалів, газета не була оголошена офіційним органом Руху, оскільки В. Чорновіл відводив їй важливе значення у популяризації ідеї згуртування державницьких демократичних сил. Проте не всіх влаштовувала така позиція В.Чорновола, дехто критикував його за те, що він не зробив газету рухівським офіціозом. З приводу таких висловлювань він зазначав: «Ви, напевно, вже пересвідчились, що вона цілком дотримується нашої рухівської лінії, одначе не стала вузькопартійним виданням, а відкрита для всіх демократичних сил, а значить, об’єднує нас, гуртує навколо ідей державності й демократії» [6, 19]. Він пишався тим, що вдалося заснувати газету, яка дотримується не лише лінії Руху, а й національно-демократичних сил. Слід зазначити, що з огляду на консолідуючий потенціал газети утворення її як незалежного громадсько-політичного видання виявилося цілком виправданим.
Важким виявився для незалежної гостросюжетної газети «Час-Time» 1998 р. Навесні у зв’язку з численними судовими позовами, скасуванням видавничих пільг, появою фінансових труднощів редакція «Час-Time» змушена була скоротити газету до восьми сторінок, а з травня 1998 р. призупинити її вихід на п’ять місяців. У зверненні до читачів редакція «Час-Time», вибачаючись перед читачами і передплатниками, зазначала: «Ми могли існувати не бідуючи. Але для цього треба поступитися своєю позицією, своїми принципами. Ми ніколи на це не погодимося. «Час» – незалежна газета. Ми залежимо тільки від власної совісті й вашої думки про нашу працю» [2].
У жовтні 1999 р. було відновлено друк газети у дещо зміненому вигляді. Видання «Час-Time» перейменували у «Час», зменшився формат з А2 до А3, тираж уже нараховував близько 15 тис. екземплярів, редактором став Я.Кендзьор, відбулися зміни в редакційному колективі, хоча більшість працівників надалі залишились працювати в газеті. За широтою тематик і ґрунтовністю опрацювання викладеного матеріалу «Час» виявися значно скромнішим проектом  порівняно з потужною аналітичною газетою «Час-Time».
Відновлення виходу газети «Час» стало заповненням прогалини, що утворилася в інформаційному просторі України після призупинення друку «Час-Time». Відомий український письменник В.Шевчук так розмірковував з приводу цієї драматичної ситуації з газетою: «...падіння такої поважної газети, як «Час-Time», було немалою для нас утратою, адже впав один із найсерйозніших наших часописів, до голосу якого прислухалися національно-демократичні сили. Ось чому я так зрадів, коли почув, що газета поновлюється» [23].
Нової непоправної кризи зазнала газета у зв’язку з трагічною загибеллю В. Чорновола. Не вдалося її подолати і після обрання редактором «Часу» сина В.Чорновола Т.Чорновола. Газету відмовилися підтримувати колишні меценати, зменшився її обсяг, з серпня 1999 р. затримувався по кілька тижнів вихід чергових номерів, колектив редакції по кілька місяців не отримував зарплати. З огляду на це з травня 1999 р. почався відтік кадрів з газети, у якій на жовтень 1999 р. не залишилося провідних співробітників, крім шеф-редактора Т. Чорновола [16]. Надалі газета «Час» продовжила існувати як нерегулярне, малопопулярне видання.
Отже, найвагомішим здобутком в плані представлення НРУ в інформаційному просторі України та інших держав стало створення В. Чорноволом громадсько-політичної газети «Час-Time». Незважаючи на постійні фінансові і кадрові проблеми, ґрунтовні аналітичні та інформаційні матеріали газети зробили її чи не найпопулярнішим україномовним виданням країни. Зі шпальт «Час-Time» доносилися до української громадськості ідеї, під кожною з яких міг підписатися В. Чорновіл: національного пробудження, об’єднання демократично-державницьких сил, захисту національних інтересів, розвитку української економіки, агропромислового піднесення, соціального захисту, утвердження родинних цінностей, здорового способу життя. Завдяки В. Чорноволу в українському інформаційному просторі утверджувалась національна ідея, зростав опір іноземному втручанню, розвивався національний сегмент журналістики.

Література

1. Гарань О. В. Убити дракона: З історії Руху та нових партій України / О.В. Гарань. – К.: Либідь, 1993; Ковтун В. Г. Історія Народного Руху України / В.Г. Ковтун. – 2-ге вид., доп. – К.: Факт, 1999.
2. Заява редакції газети «Час-Tіmе» // Час-Time. – 1998. – 7–13 травня.
3. Звернення колективу газети «Час» до представників українського бізнесу // Час-Time. – 1995. – 18 січня.
4. Лист до Центрального проводу НРУ головного редактора «Народної газети» А. Шевченка від 30 листопада 1992 р. // Архів НРУ.
5. Народний рух України. Партійна конференція Народного руху України, грудень 1996 р.: Стенографічний звіт. – К., 1997.
6. Народний Рух України. VI Всеукраїнські Збори Народного Руху України, 15–17 грудня 1995 року: Стенографічний звіт. – К., 1996.
7. Народний Рух України. ІІІ Всеукраїнські Збори Народного Руху України. 28 лютого – 1 березня 1992 р.: Стенографічний звіт. – К., 1995.
8. Пам’ятка представникові газети «Час-Time» в області // Архів НРУ.
9. Пропозиція для «Фрідом гаус» щодо створення нової незалежної української газети // Архів НРУ.
10. Соколовський В.П., Яцюк М.М. Ідеологія і діяльність НРУ на сторінках «Східного часопису» в середині 90-х рр. / В.П. Соколовський, М.М. Яцюк // Народний рух України: місце в історії та політиці: Матеріали V (позачергової) Всеукраїнської наук. конф.; 14–15 вересня 2001 р., м. Одеса / Г.І. Гончарук (голова редкол.). – Одеса: Астропринт, 2001; Зінкевич Н.Я. «Український південь» – найстарший партійний тижневик України / Н.Я. Зінкевич // Народний рух України: місце в історії та політиці: Матеріали VІІІ Всеукраїнської наук. конф.; 25–26 травня 2011 р., м. Одеса / Г.І. Гончарук (голова редкол.). – Одеса: Астропринт, 2011.
11. Трагічне усвідомлення // Час. – 1999. – 29 березня.
12. Ухвала Малої ради НРУ «Про передплату на газету «Час-Time» від 8 вересня 1995 р. // Архів НРУ.
13. Ухвала Центрального проводу «Про передплатну кампанію на друге півріччя 1995 р.» // Архів НРУ.
 14. ЦДАГО України. – Ф. 270, оп. 1, спр. 207, арк. 90.
15. ЦДАГОУ. – Ф. 270, оп. 2, спр. 226, арк. 52.
16. Час. – 1999. – 8 жовтня.
17. Чорновіл В. За державність, демократію, реформи! Слово до читача / В. Чорновіл // Час-Time. – 1994. – № 0 (грудень).
18. Чорновіл В. М. Пульс української незалежності: Колонка редактора / В. Cкачко (упоряд.), Лесь Танюк (вступ. стаття та післямова). – К.: Либідь, 2000.
19. Чорновіл В. Парламентська більшість: нахапалася – і в кущі / Чорновіл В. // Час-Time – 1995. – 18 січня.
20. Чорновіл В. У новий рік – з новим ділом і новим словом! / В. Чорновіл // Час-Time. – 1995. – 3 січня.
21. Чорновіл В., Танюк Л. Пропозиції створення незалежної газети в Україні. Ініціативна група засновників нової газети / В. Чорновіл, Л. Танюк // Архів НРУ.
22. Шаповал Ю. Г. Історизм часопису «Волинь» (1941–1944; 1991–2009 рр.) / Ю. Г. Шаповал. – Л., 2010.
23. Шевчук В. Слово до воскреслої газети / В. Шевчук // Час. – 1998. – 8–15 жовтня.