СекціяV. «Освіта та виховання як чинники формування цілісної особистості на засадах українознавства»
Автор: Крижанівська Валентина
завідувач відділу філософії освіти і освітніх технологій НДІУ МОН України.

22 жовтня 2004 року під гостинним дахом Київського Будинку вчителя в рамках XXІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства», організованої і проведеної Науково – дослідним інститутом українознавства МОН України, відбулося засідання секції «Освіта та виховання як чинники формування цілісної особистості на засадах українознавства»...

Секція V. «Освіта та виховання як чинники формування цілісної особистості на засадах українознавства»

22 жовтня 2004 року під гостинним дахом Київського Будинку вчителя в рамках XXІІІ міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства», організованої і проведеної Науково – дослідним інститутом українознавства МОН  України, відбулося засідання секції «Освіта та виховання як чинники формування цілісної особистості на засадах українознавства».
Для участі у роботі секції надійшло 86 заявок від освітян з різних областей України. Виступили 48 наукових і педагогічних працівників, яких турбує сучасний стан освіти і науки в Україні, їх суспільне визнання і соціальний статус, місце серед державних пріоритетів, а також викликає занепокоєння стан суспільної моралі та інших складових, що мають обстоювати і зумовлювати національні системи освіти і науки в Україні, сприяти побудові демократичного гуманного громадянського суспільства.
На засіданні було окреслено коло завдань:
- обговорення актуальних проблем формування особистості через самопізнання, саморозвиток до сприйняття цінностей українського світу та світового співтовариства;
- обмін досвідом щодо вдосконалення системи навчання і виховання в контексті філософсько-педагогічної думки «Людина-родина-нація- держава»;
- створення інформаційної бази перспективного досвіду у сфері формування цілісної особистості на засадах українознавства;
- впровадження нових технологій формування цілісної особистості на засадах українознавства.
 П.П. Кононенко, директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, зазначив, що український народ визначив необхідність нового етапу  в розвитку освіти як гуманістичної, національної, духовної, заснованої на здобутках вітчизняної та зарубіжної педагогіки, інтелектуальної і демократичної, гарантованої Конституцією, всіма засобами держави та суспільства. Для цього педагогові потрібні націленість на співмислення й співпереживання, усвідомлення: учитель не фах, а Доля, а тому його жереб - то найвища гуманістична свідомість, прагнення до висот людяності, професіоналізму й глибин патріотизму, граничне напруження волі. Волі творця: все дослідити й пізнати, зрозуміти й осягти, зробити органічною часткою власної душі й долі,  навчити творити спочатку себе, а далі й учнів, з індивіда індивідуальність – родову, соціальну, духовну й культурну, громадську й політичну. Шлях невпинного саморозвитку обрали педагоги Українського гуманітарного ліцею, очолюваного Г.С. Сазоненко, заслуженим учителем України. Понад 10 років викладачі й ліцеїсти співпрацюють з Інститутом українознавства, у структурі якого розвивався ліцей на початковому етапі.
Логічно, що педагоги ліцею стали авторами численних наукових розвідок, у тому числі відомих і високо оцінених і за межами України.
Г.С. Сизоненко (Київ) презентувала учасникам секції свою останню працю – посібник «Педагогіка успіху» (досвід становлення акмеологічної системи ліцею), який адресується всім, хто сповідує нову філософію освіти, у центрі якої – становлення успішного і компетентного громадянина України. На основі методології українознавства, педагогіки і психології життєтворчості у посібнику розкриваються змістові, психологічні, технологічні та управлінські параметри становлення і розвитку інноваційної акмеологічної системи ліцею, аналізуються історичні уроки творчого використання потенціалу успішних вітчизняних і зарубіжних систем.
          Директор загальноосвітньої середньої школи №252 (Київ) Л.П. Яресько, презентувала новий навчально-методичний посібник, створений за «Концепцією національної школи – родини» Інституту українознавства. У ньому розкрито українознавчу методологію змісту навчання основам наук (фізики, географії, біології, української літератури, історії, трудового навчання) та виховного процесу в школі. Подані методичні поради щодо викладання інтегративного курсу «Українознавство».
Виступи учасників були  виваженими. В них відзначалася роль Інституту українознавства МОН України щодо наукового і програмного забезпечення викладання інтегративного курсу «Українознавство» та українознавства як філософії освіти.
Змістовним і глибоким був виступ Л.А. Гайди (Кіровоград) з проблеми формування громадянсько-патріотичних якостей особистості при вивченні українознавчих спецкурсів на основі регіональної історії.
Т.В. Вечерок (Херсон) запропонувала «Орієнтовну програму підготовки батьків і старшокласників для використання сімейних традицій у моральному вихованні».
Схвально був сприйнятий виступ І.М Зеленчука (Верховина) про запровадження атестатаційних проектів (матур) з українознавства в загальноосвітніх навчальних закладах Гуцульщини та І.Л Шанька  (Ужгород) «Фізика як елемент культури і засіб формування громадянина України»
Л.С. Гуменна (Красна Слобідка, Київ. обл.) поділилася досвідом роботи сільської школи як осередку збереження і розвою культурної спадщини предків.
Г.С. Данилова (Київ) висвітлила питання шкільної акмеологічної освіти як чинника формування самосвідомості українського народу.
Зацікавив учасників секції виступ І. Я.Зеленчука (Верховина) з проблем екологічної освіти та виховання на уроках українознавства в загальноосвітніх навчальних закладах Гуцульщини.
Л.М. Бусол (Київ) у доповіді «Українська діаспора в контексті шкільних дисциплін» зазначила, що жоден підручник у сучасній школі не з’ясовує основні тенденції еміграції. Сьогодні відбувається процес асиміляції українців за кордоном.  За прогнозами дослідників, втрачається їх етнічна самобутність.
           Т.А. Мінченко (Чернівці) наголосила на ролі українознавства як філософії освіти і «Українознавства» як інтегративного курсу у змісті освіти загальноосвітніх навчальних закладів і вищої школи в розвитку особистості громадянина України, що усвідомлює свою належність до українського народу, зберігає і продовжує українські культурно-історичні традиції, шанобливо ставиться до рідних святинь, проявляє культуру міжетнічних і міжособистісних стосунків.
Обговорюючи проблему формування особистості дитини в сім’ї, науковці і педагоги дійшли висновку, що сьогодні сім’я потребує психологічної допомоги, корекції  сімейних стосунків. Часто авторитарна поведінка батьків, байдужість, відсутність поваги та справедливого ставлення до дитини призводить до аналогічної поведінки її в суспільному середовищі. Лише за умови, коли батьки вміють розвивати ті якості, якими наділила дитину природа, вона відчуватиме радість пізнання себе та оточуючого світу, розвиватиметься вільною, відповідальною особистістю. Через те нагальним завданням освітян є плекання педагогічної культури в суспільстві і в кожній сім’ї зокрема.
В.П. Крижанівська (Київ)  зосередила увагу на ролі системи управління в закладах освіти у формуванні громадянської свідомості поколінь. Показником громадянської зрілості особистості є збереження української мови, досконале володіння нею і використання  в повсякденному житті. Проте в більшості навчальних закладів ще не створене українськомовне середовище. Не всі керівники навчальних закладів та органів управління освітою, виконуючи службові обов’язки, послуговуються державною мовою і  вимагають цього від викладачів, чим порушують вимоги Конституції України.
 Бракує якісної української книги, зокрема словників. Низька мовленнєва культура батьків і частини педагогічних працівників.
Необхідно поступово створювати об’єктивні умови, які робитимуть українську мову престижною для всіх, забезпечуватимуть плекання її засобами духовного світу, особистісного і мовленнєвого розвитку учнів і студентів, власної гідності, патріотизму.
 Ще не у всіх закладах освіти діє модель державно-громадського управління. У зв’язку з цим необхідно активізувати роботу осередків Міжнародної асоціації «Україна і світове українство».
Сьогодення диктує і нові вимоги до педагога, адже змінюється його функція у професійній діяльності: він - організатор і координатор самостійної пізнавальної діяльності учнів, партнер у життєдіяльності і спілкуванні. Навчальний процес має бути як педагогічна взаємодія, спрямована на розвиток особистості, готовність її до розв’язання завдань життєтворчості.
Г.Г. Вельбовець (Київ) поділилася досвідом з формування громадянської свідомості як основи курсів підвищення кваліфікації вчителів українознавства
Учасники секції підтримали пропозиції Т.А. Мінченко щодо здійснення системного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів з проблем українознавства на базі Науково - дослідного інституту українознавства МОН України та відкриття в кожному вищому навчальному закладі кафедр з українознавства (сьогодні вони функціонують у понад 50-и вузах).
Підсумком роботи секції стали пропозиції щодо подальшої роботи.

Пропозиції:

1. Науково-дослідному інституту українознавства МОН України спільно з інститутами післядипломної освіти вивчити зміст програм з основ наук та підручників з метою виявлення в них українознавчої основи і взяти участь у створенні національних підручників.
2. Науково-дослідному інституту українознавства МОН України спільно з департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки України доопрацювати проект програми з українознавства для вищої школи.
3. Науково-дослідному інституту українознавства МОН України спільно з громадськими освітніми організаціями у лютому 2005 року провести  круглий стіл «Розвиток соціального партнерства для пошуків альтернативних шляхів співпраці у формуванні особистості громадянина України».
4. Інститутам післядипломної освіти за участю співробітників
Інституту українознавства провести протягом 2005 року регіональні семінари,
конференції:
- «Сучасна освіта і батьки»;
- «Родинне виховання: традиції і сучасність».
5. Інституту українознавства надіслати до Міністерства освіти і науки України пропозиції:
- щодо введення до переліку всеукраїнських олімпіад олімпіаду з українознавства для учнів 9-11 класів;
- щодо введення у навчальні плани вищих навчальних закладів курсу «Історія української науки».
6. Залучити освітянську громадськість до підготування рекомендацій до проекту «Національно-патріотичне виховання» для подання на затвердження його Верховною Радою України.
7. Активізувати діяльність осередків Міжнародної асоціації «Україна і світове українство» з метою розвитку українознавства як філософії сучасної освіти.