Секція ІІ. Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства: огляд найважливіших аспектів, що були винесені на розгляд ХІІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в
Автор: Фігурний Юрій
кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.

21–22 жовтня 2004 р. в столиці нашої держави – місті Києві, в Будинку вчителя відбулася ХІІІ щорічна Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства”, яку проводив Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України...

Секція ІІ. Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства: огляд найважливіших аспектів, що були винесені на розгляд ХІІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства”

21–22 жовтня 2004 р. в столиці нашої держави – місті Києві, в Будинку вчителя відбулася ХІІІ щорічна Міжнародна науково-практична конференція “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства”, яку проводив Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України.
Вартий на увагу той факт, що Інститут українознавства є майже ровесником Української Самостійної  Соборної Держави. Поступово, крок за кроком, наш науковий заклад разом з країною впевненою ходою увійшов у третє тисячоліття. Кожна щорічна Міжнародна науково-практична конференція, яку організовував і проводив НДІУ, була вагомою цеглиною у фундаменті розбудови національної держави. Не стала винятком і вище згадана конференція. До її програми було включено доповіді представників з усіх регіонів України. Також на конференцію прибули посланці закордонних центрів українознавства, що репрезентували як власне вчених-українознавців, так і українців, котрі проживають за межами матірної України.
 В четвер, 21 жовтня 2004р., з 10 до 17 години тривало пленарне засідання, на якому обговорювалися проблеми ролі українознавства в осмисленні єдності соціального,  етнонаціонального, економічного, політичного і духовного в бутті українського народу. Також доповідачі з’ясовували причини протиріч, що виникали і виникають дотепер при поєднанні цих чинників, і обговорювали шляхи та засоби подолання існуючих суперечностей для створення матеріального і духовного підґрунтя гармонійного розвитку людини, нації  та держави.
В п’ятницю, 22 жовтня 2004 р., з 10 до 16 години відбувалася робота таких секцій: “Проблеми прав людини, нації, етноменшин в Україні”; “Політичні, геостратегічні, соціально-економічні та етнонаціанальні інтереси українського народу в глобальних процесах сучасності”; “Загальнолюдські та етнонаціональні культурні цінності: протистояння чи взаємодія?”; “Науково-світоглядна проблеми самопізнання українського народу”; “Освіта та виховання як чинники формування цілісної особистості на засадах українознавства”; “Мова як головний чинник національної ідентифікації”.
Ми хочемо звернути увагу читачів на роботу саме другої із зазначених секцій, яка розглядала політичні, геостратегічні, соціально-економічні та етнонаціональні інтереси  українського народу в глобальних процесах сучасності в контексті українознавчих досліджень. Головував на цій секції кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології Фігурний Ю.С., а секретарем був науковий співробітник відділу геополітики та геостратегії України Федоренко О.А. Під час секційного засідання було виголошено чимало цікавих доповідей та повідомлень, а також проведено корисну наукову дискусію.
Так, Оксана Трухан, викладач кафедри суспільних дисциплін і права Черкаського державного технологічного університету, виголосила доповідь: “Етнопсихологічний фактор у формуванні стратегії міжнародних відносин: Україна – Схід, Україна – Захід”, в якій наголошувалася важливість економічної, політичної і соціокультурної співпраці нашої держави не тільки із західними демократіями, але і з країнами сходу, насамперед, Туреччиною, Іраном, Азербайджаном тощо.
Микола Губай, старший викладач кафедри українознавства Київського національного університету будівництва і архітектури, виступив з доповіддю:  “Українська інтелектуальна еліта: характер і особливості світоглядних принципів”. Доповідач переконаний у тому, що розвиток української інтелектуальної еліти буде сприяти розбудові Української Самостійної Соборної Держави.
Юрій Понур, аспірант НДІУ МОН України, зробив доповідь на тему: “Тенденції історико-політичного розвитку Української держави: глобальні та регіональні процеси сучасності”. Доповідач, грунтовно проаналізувши  головні тенденції історико-політичного розвитку сучасної України, висловив думку, що зараз перед нашою державою стоїть вирішальний цивілізаційний вибір, і саме нам, українцям, треба його зробити.
Наталя Євсюкова, аспірант кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, виступила з доповіддю: “Профспілка і страйковий рух України у політичному вимірі (1991–2000 рр.)”. У своєму виступі вона наголосила на важливості профспілкового руху в громадсько-політичному житті незалежної України, але разом з тим виступаюча відзначила недоцільність радикалізації страйкового руху в 1991-2000 рр.
Анатолій Мартинюк, директор Центру “Українознавство” Товариства “Знання” України, виголосив доповідь: “Українознавство – евристичний засіб національно-державного будівництва”. Доповідач аргументовано довів важливість українознавства в національно-державному будівництві і зазначив при цьому, що воно мусить широко запроваджуватися в український соціум.
Вадим Васютинський, кандидат психологічних наук, доцент, старший науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних та політико-психологічних досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України, виступив з доповіддю: “Партійно-ідеологічні ніші в політико-семантичному просторі сучасного українського суспільства”. На думку доповідача в українському політичному соціумі залишилися незайнятими ніші соціал-демократів (європейського рівня), націонал-комуністів і ліберальної буржуазії. Також він переконаний у тому, що в Україні немає національно-свідомої буржуазії.
В’ячеслав Шаглі, аспірант кафедри політології Одеського національного університету імені І. Мечникова, виголосив доповідь: “Зростання ролі політичної відповідальності у забезпеченні національних інтересів України”. Доповідач переконливо розповів про зростання активної політичної позиції серед широкого загалу української громадськості як одного з важливих чинників національної  безпеки.
Микола Богданов, незалежний вчений з Києва, виступив з доповіддю: “Демографічна катастрофа в Україні”. Порівнюючи українські демографічні процеси зі світовими, доповідач прийшов до невтішного висновку про реальну загрозу вимирання українського народу, якщо не будуть здійснені кардинальні заходи.
Валентина Лісовська, студентка соціально-гуманітарного факультету Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, виголосила доповідь: “Забезпечення національних інтересів України в процесі інтеграції в глобальну світову економіку: еколого-правові аспекти”. Доповідачка наголошувала на важливості еколого-правничого чинника в процесі інтеграції України в світову глобалізовану економіку.
Ганна Самоха, співробітниця Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, виступила з доповіддю: “Генетична та духовна спадковість – основоположний аспект українознавчих геополітичних досліджень”, яка була підготовлена у співпраці з Олександром Федоренком, науковим співробітником відділу геополітики та геостратегії НДІУ.  У своєму виступі вона розкрила важливість українознавчих геополітичних досліджень  для України і українців.
Під час проведення секційного засідання відбулося обговорення доповідей і повідомлень, в якому взяли участь як доповідачі, так і слухачі, зокрема, Сергій Пономаренко, Ольга Лебедєва, Оксана  Медведчук тощо.
 Не можна не відзначити високий фаховий рівень секретаря секції Олександра Федоренка, який активно допомагав головуючому під час секційного засідання, вів протокол, занотовував найцікавіші думки і проблемні твердження доповідачів, ставив їм цікаві запитання і професійно обстоював свою наукову і громадську позицію.
Після завершення секційного засідання його учасниками були обговорені і прийняті такі пропозиції секції:
1.    Створити належні організаційні, фінансові та соціальні умови для розвитку українознавства як науки та навчальної дисципліни.
2.    Визначити українознавство як обов’язковий предмет у навчальних планах загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.
3.    Здійснювати поглиблене вивчення в науково-дослідній роботі українознавчих інституцій політичних, геостратегічних та соціально-економічних інтересів української нації.
4.    Розробити комплексну українознавчу програму дослідження, відтворення та увічнення історичних та культурних пам’яток українського етносу.
5.    Засудити заяви державних службовців, політичних та громадських діячів про офіційний статус російської мови,  спрямованих на розкол українського суспільства.
6.    Врахувати результати українознавчих досліджень у розробці законодавчих документів, що визначають внутрішню та зовнішню політику держави.
7.    Розробити зміст підручників, посібників та довідників для закладів освіти на українознавчій основі.
8.    Продовжувати обговорення проблеми утвердження етнонаціональних інтересів українознавчих науково-практичних конференціях.
Учасник конференції Анатолій Мартинюк, директор Центру “Українознавство” Товариства “Знання” України, підтримавши загальні пропозиції, висловив також своє власне бачення обговорюваних питань. Товариству “Знання” України й Науково-дослідному Інституту українознавства Міністерства освіти і науки України за погодженням з Кабінетом Міністрів України активно включитися в розробку загальнодержавної цільової програми національно-культурного розвитку України. З цією метою, спільно з міністерствами і відомствами України, обласними, міськими, районними державними адміністраціями, розгорнути роботу зі створення мережі народних університетів українознавства за місцем роботи,  навчання і проживання громадян в Україні та за її межами, що відіграватимуть важливу роль у формуванні національної самосвідомості, підвищенні загальноосвітньої підготовки та політичної культури громадян. Домогтися включення цієї науково-просвітницької діяльності в плани навчально-виховної роботи названих державних установ та її фінансування.  Спільними зусиллями з грудня 2004 року розпочати роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів народних університетів українознавства, спираючись на досвід роботи Центру “Українознавство” Товариства “Знання” України. Створити центри українознавства при правліннях обласних, міських і районних  організацій Товариства і покласти на них організаційне та інформаційно-методичне забезпечення роботи народних університетів українознавства на місцях.
Таким чином, ХІІІ щорічна Міжнародна науково-практична конференція стала ще одним важливим кроком в осмисленні та усвідомленні соціально-економічних, політичних та етнонаціональних чинників буття українського народу та України.