Концепція механізму творчості Віктора Клименка та можливості її використання для вдосконалення державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти
Автор: Зеленчук Іван
Кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Філії "Гуцульщина" НДІУ (смт. Верховина).

Розглянемо спочатку концепцію механізму творчості, яку розробив відомий український вчений, доктор психологічних наук, професор Віктор Васильович Клименко (Інститут психології ім. Г. Костюка АПН України). Роботи В. В. Клименка містять цінний науково-методичний матеріал стосовно умов творчого розвитку особистості. Вашій увазі пропонується короткий виклад основних положень концепції механізму творчості людини за книгою: Клименко В.В. Психологія творчості. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480 c. Дана книга дає відповідь на питання із чого складається механізм творчості людини та від чого залежить здатність до творчості...

Концепція механізму творчості  Віктора Клименка та можливості її використання для вдосконалення державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти

Розглянемо спочатку концепцію механізму творчості, яку розробив відомий український вчений, доктор психологічних наук, професор Віктор Васильович Клименко  (Інститут психології ім. Г. Костюка АПН України). Роботи В. В. Клименка містять цінний науково-методичний матеріал стосовно умов творчого розвитку особистості. Вашій увазі пропонується короткий виклад основних положень концепції механізму творчості людини за книгою: Клименко В.В. Психологія творчості. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480 c. Дана книга дає відповідь на питання із чого складається механізм творчості людини та від чого залежить здатність до творчості.
Державна національна програма визначає стратегічні на¬прямки розвитку освіти України, забезпечення постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального й культурного її потенціалу – вищих цінностей нації. Транс¬формація освіти передбачає розвиток творчої людини, здатної не тільки до трансляції знань, але і до створення світових зразків культури й духовності. Основна проблема, яку досліджує автор концепції механізму творчості людини (креативної психічної системи) формулюється так: „Здібності людини виявляються не в тому, що вона має знання у формі знакових систем,  відчуває у формі почувань,  а в тому,  що вона доцільно діє, спираючись  на логіку предмета” [1].
Механізм творчості людини створюється синтезом психе (душі) –  мислення, почуттів, уяви та соми (тіла) – психомоторики та енергопотенціалу. Він призначений здійснювати обмін інформації та енергії під час розв'язання задач і проблем, в результаті яких людина виробляє творчі продукти. 
Механізм творчості людини не має віку. Він на 6-му році життя пе¬реходить із потенційного стану в активний та поступово, за сприятливих умов, набирає потужності протягом усього життя.
Механізм творчості існує у кожній практично здоровій лю¬дині. Він перебуває у потенційному стані. Стани механізму творчості спонтан¬но змінюють один одного: „сплячий” стан змінюється на дійовий, пра¬цюючий. Механізм творчості „вимикають” із розвитку непомірні навантаження, втома, перевтома та хвороби. Коли вони долаються тоді механізм творчості знову віднов¬лює свої функції.
Механізм творчості – це механізм перетворення дискомфорту (задач і проблем) і створення (відкриттів, винаходів і художніх образів) гармоній. Він є в кожному з нас, але для того, щоб він почав працювати, ми повинні свій механізм творчості привести до стану гармонії. Причому, повинні бути пропорційно розвинені мислення, почут¬тя, уява та психомоторика (здатність до діяльності) і енергопотенціал (забезпеченість належною енергією). Механізм творчості описується формулою: Я (психе, свідомість) і не-Я (таємниця, невідоме). Механізм творчості – це не орган тіла, а орган людини.
Залежно від стану механізму творчості умовно можна виділити три типи людей: творці, споживачі і виконавці.
Творці (мудреці, генії і таланти) здатні вирішувати найс¬кладніші задачі і проблеми в найпростіший спосіб. Вони створюють нове – те, чого ще в природі й соціумі не існувало.
Споживачі (ерудити і дилетанти) збирають і оцінюють інформацію та звертають увагу інших на її дисгармонію у довкіллі. Вони мають установку на накопичення знань, умінь та навичок в ущерб розвитку творчих здібностей.
Виконавці (посередності) виконують, поставлені кимось, репродуктивні завдання за готовим зразком та задовольняються самозахистом і самозбреженням.
Механізм творчості не має віку. Він пробуджується у 6 років, а починає працювати у 13-річному віці. Оптимальні інте¬лектуальні навантаження є необхідною умовою збереження та відновлення механізму творчості у межах норми.
Вищу насолоду натхнення людина переживає не від результатів роботи, а від процесів відкриттів, винаходів та створення образів, якими створюються знакові системи (наукові думки), матеріальні предмети та художні об¬рази тощо.
Щоб механізм творчості людини почав працювати, ми маємо гармоній¬но розвивати всі його складові. В оптимальному стані мають перебувати і душа (мислення, почуття і уява), і тіло (енергопотенціал і психомоторика) людини. Причому ніяких компенсацій у цій неповторній цілісності не буває. Мислення, почуття і уява знаходять у дискомфорті нові задачі, психомоторика їх розв'язує, а енергопотенціал живить пізнавальні, моральні та естетичні дії і творчість людини.
Для нашого дослідження важливою є наступна теза автора концепції креативної психічної системи людини: „Механізм творчості проявляється тільки в дії. Його не вар¬то відшукувати ані в особливостях будови мозку, ані в конституції тіла, ані в точності й гостроті ока, ані в тонкощах слуху, ані в здібностях, ані в можливостях пам’яті. Тому ми відкидає¬мо думку про елітарність механізму творчості. Цим обґрунто¬вується проста для кожної людини думка: кожний носить у собі креативну психічну систему (механізм творчості)” [1].
Розглянемо дальше вікові трансформації психічної системи творчості, та три вершини творчості людини, які детально описані В. В. Клименком у згадуваному вище посібнику. В першу чергу наголосимо на важливій думці вченого, що тільки робота механізму творчості надає життю смис¬лу і тільки творчість обдаровує людину свободою.
У віці 6-ти років (вік початківця), в дитей пробуджується механізм творчості для виконання творчих завдань.
У віці 13-ти років (вік революціонера), в підлітків працює механізм творчості. Але це не означає, що він працює на повну потужність. Тут працює який-небудь один з елементів механізму, а всі інші спри¬яють його роботі. Якщо і на цій сходинці вікового розвитку зберігається гармонія, що майже весь час змінює свою структу¬ру, то підліток безболісно здолає наступну вікову трансформа¬цію механізму творчості і досягне віку майстерності.
У віці 21-го року (вік майстерності), механізм творчості людини здатний виконувати творчу роботу. У цьому віці спостерігається перша вершини творчості. Почуття переважають над мисленням і уявою. Здатність до творчості поступово набирає потуж¬ності.
У віці 34-х років (вік творця), спостерігається друга вершина творчості людини, проявляється продуктивна дієвість механізму творчості. В цьому віці настає гармонія мислення, почуттів та уяви. Психомоторика живиться оптимальним енергопотенціалом і виникає здатність до геніальної роботи.
У віці 55-ти років (вік мудреця), настає третя гармонійна вершина творчості. В цьому віці мислення підпорядковує собі почуття, що є необхідною умовою створення нового світу, відкриття того, що люди почували, але  не були спроможні означити. В цьому віці людина стає мудрим творцем.
Із даного викладу ми бачимо, що період навчання учнів у ЗНЗ, від 6-ти до 18-ти років, має вирішальне значення для подальшого успішного розвитку їх креативної психічної  системи  [1]. 
Дальше коротко розглянемо вісім видів розумових здібностей людини, які досліджуються відомим американським вченим, професором педагогіки Говардом Гарднером (Гарвардська вища педагогічна школа). Згідно сучасної теорії множинного інтелекту людини, що викладена в книзі: Гарднер Говард. Структура разума: теория множественного интеллекта: Пер. с англ. – М.: ООО „И. Д. Вильямс”, 2007. – 512 с., кожна людина володіє вісьмома здібностями.
Для актуалізації розгляду проблеми розвитку творчих здібностей учнів наведемо повний перелік назв всіх восьми здібностей:
1. Лінгвістичні здібності: дар володіння словом.
2. Логіко-математичні: дар оперування числами.
3. Здібність до просторової уяви: дар образного мислення.
4. Кінестетичні здібності: дар виражати себе в русі.
5. Музичні здібності: дар сприймати, творити музику.
6. Здібність встановлювати міжособистісні відносини:
дар спілкування.
7. Здібність до оцінки внутріособисних можливостей:
дар самопізнання.
8. Здібність відчувати природу: дар розуміння природи.
Згідно теорії множинного інтелекту Г. Гарднера, основна особливість розумових здібностей полягає в тому, що кожна людина потенціально має всі вісім здібностей, тільки вони мають різний рівень розвитку  [2].
Образно кажучи, кожна талановита людина від природи потенційний  „Осмомисл”, що володіє вісьмома здібностами, але вони мають різну степінь проявлення. Феномен багатосторонніх розумових здібностей людини можна уявити у вигляді: діаманту із вісьмома гранями, що по-різному відшліфовані; квітки із вісьмома пелюстками різної величини; зірка із вісьмома кутами різної величини. Тобто кожна людина має всі вісім здібностей, але кожна з них неоднаково проявляється [5].
Не дивлячись на те, що вже минуло двадцять років з часу створення теорії множинного інтелекту людини Г. Гарднера, діюча система освіти України звертає особливу увагу і високо цінує тільки два види розумових здібностей: лінгвістичні і логіко-математичні (здібності до мов і, до математики), а решта шість видів розумових здібностей традиційно залишаються в тіні, їм відводиться другорядне значення [8].
Базуючись на концепції механізму творчості В. В. Клименка і теорії множинного інтелекту людини Г. Гарднера, ми переконуємось, що підготовці учнів до творчої діяльності, розвитку їх творчих здібностей необхідно приділяти велику увагу. В реальному житті продуктивна творча діяльність займає важливе місце і має велике значення для розвитку суспільства (через нові відкриття, винаходи, створення художніх образів) [4].
Додатковим аргументом, що підтверджує актуальність проблеми навчання творчості учнів і студентів є дослідження російського вченого, професора Валентина Андрєєва (Казанський державний університет), який вивчає педагогіку творчого саморозвитку і твердить, що питома вага творчих завдань у програмах для ЗНЗ та ВНЗ Росії становить усього два відсотки. В навчальному процесі побудованому на трансляції знань, продовж 10-15 років учні й студенти на 99,8 % виконують репродуктивні завдання, що вимагають запам’ятовувати факти, події, закони, тобто розвивають механізми пам’яті. Дані, одержані В. Андрєєвим свідчать, що навчальний матеріал ЗНЗ і ВНЗ Росії розвиває в учнів переважно психічну систему трансляції [1]. На нашу думку, не набагато кращий стан із співвідношенням між творчими та репродуктивними завданнями існує в ЗНЗ і ВНЗ України. Якщо існують винятки із цієї невтішної статистики, то тільки за рахунок особистих творчих зусиль педагогів. Тільки окремі вчителі і викладачі України так організовують навчальний процес, що творчі завдання, які розвивають механізм творчості учнів і студентів, становлять 40 % від загальної кількості навчальних завдань [6].
А тепер з позицій необхідності розвитку творчих здібностей людини розглянемо основні вимоги до освіченості учнів і випускників ЗНЗ України, які сформульовані в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти України. Основу цього документу становить Базовий навчальний план та Загальна характеристика освіти. Базовий навчальний план основної і старшої школи охоплює дві складові: інваріантну та варіативну. Інваріантна складова Базового навчального плану передбачає дотримання всіма навчальними закладами, що надають загальну середню освіту, єдиних вимог до загальноосвітньої підготовки учнів.  На дану складову освіти (ІІ-ІІІ ступені навчання) відводиться 7017,5 годин на 1 рік, що становить 78, 6 % загального навчального навантаження.
Варіативна складова Базового навчального плану спрямована на забезпечення індивідуальної орієнтованості змісту освіти. На даний вид навчальної діяльності (ІІ-ІІІ ступені навчання) відводиться  1907,5 годин на 1 рік, що становить 21, 4 % від загального навчального часу.
Варіативна складова передбачає можливість врахування культурно-історичних особливостей регіонів України, індивідуальних особливостей та інтересів учнів: „Змістове наповнення варіативної складової формується навчальним закладом з урахуванням особливостей регіону, типу закладу, індивідуальних освітніх потреб учня” [3, с. 6].
В загальній частині Державного стандарту освіти України поставлена вимога формування творчих здібностей учнів: „Особлива увага приділяється практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів зростає роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної і творчої діяльності” [3, с. 5].
Не дивлячись на існування загальної вимоги стосовно творчої діяльності учнів, серед всіх сімох освітніх галузей, тільки у трьох із них ми знайшли безпосереднє формулювання завдання щодо розвитку творчих здібностей учнів. 
Першою освітньою галуззю, в характеристиці якої найповніше передбачені різні можливості розвитку творчих здібностей учнів, є галузь „Мови і літератури”.  В формулюванні навчальної мети цієї освітньої галузі  виділяється завдання формування творчого уміння: „Мета – формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичок, світоглядних переконань тощо” [3, с. 7].  Звернуто також увагу на активні форми навчальної діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Особливо важливо, що в даній характеристиці окремо виділяється діяльнісна (стратегічна) лінія: „Уміння застосовувати загальнонавчальні, творчі вміння, використовуючи їх у різних життєвих і навчальних ситуаціях спілкування” [3, с. 12].
Другою освітньою галуззю, в якій приділяється велика увага розвитку творчих здібностей учнів є освітня галузь „Естетичної культури”. В змістових лініях цієї галузі безпосередньо розглядають можливості творчого самовираження учнів у сфері мистецтва: „Змістовими лініями освітньої галузі „Естетична культура” є: музична, візуальна (образотворча), мистецько-синтетична (хореографія, театр, екранні мистецтва), культурологічна” [3, с. 27].
В освітній галузі „Технології” також звертається достатня увага на здобуванні життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, підготовці до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства. 
В останніх чотирьох освітніх галузях: „Суспільствознавство”, „Математика”, „Природознавство”, „Здоров’я і фізична культура” – не виділена окремо діяльнісна лінія (хоча вона там органічно присутня) і немає безпосереднього формулювання завдання розвитку творчих здібностей учнів.
Проведений короткий аналіз основних положень Державного стандарту освіти України показує, що в цьому основному освітньому документі  творчому виду навчальої діяльності учнів не відведено стільки уваги і місця, на скільки вона дійсно заслуговує (у відповідності до тієї життєвої важливості, яку продуктивна творча діяльність займає в реальному житті людини) [8].           
Таким чином, ми розглянули основні положення концепції креативної психічної системи В. В. Клименка та здійснили аналіз основних вимог Державного стандарту освіти України, з точки зору наявності в ньому задекларованих положень стосовно навчання творчості учнів. Виходячи з цього, ми хочемо сформулювати окремі пропозиції відносно можливого дальшого вдосконалення діючого Державного стандарту освіти України:
 – Відродити у 8-9 класах ЗНЗ України, ліквідовану в радянські часи, ефективну форму організації індивідуального навчання учнів у вигляді підготовки і захисту „Річних навчально-творчих робіт” із окремих предметів, які вибираються учнем особисто, відповідно до своїх ідивідуальних особливостей, здібностей та інтересів і мають на меті навчити його самостійно здобувати нові знання і практично застосовувати їх для розв’язання реальних прикладних завдань.
 – На завершення дворічної практики підготовки і захисту „Річних навчально-творчих робіт” – в 11-12 класах готувати і захищати підсумкову „Атестатну  навчально-творчу роботу (матуру)” із вибраного предмета. Успішний захист матури вважати за вищий рівень вміння учня самостійно здобувати знання і практично застосовувати їх, що повинно бути достатньою підставою для підвищення підсумкової оцінки із відповідного предмета та внесення запису в додатку до атестату про середню освіту в формі: „Захистив (ла) матуру з ... (назва предмету)”
 – Для розвитку творчих здібностей учнів ЗНЗ України шляхом активної навчальної діяльності, значно збільшити кількість творчих завдань із всіх навчальних предметів. Для цього потрібно значно зменшити кількість репродуктивних завдань, а замість них збільшити кількість творчих та практичних завдань, які виробляють в учнів вміння застосовувати набуті знання для розв’язання прикладних завдань.
 – В змісті освіти у всіх навчальних предметах кардинально зменшити об’єм знань про найвіддаленіші куточки світу, а збільшити об’єм знань про всю Україну та окремі її регіони. Глибокі знання України та свого рідного краю породять свідому любов до неї. Рухатись потрібно більш прагматичнішим шляхом: від глибоких знань про Україну – до великої любові до України. В цьому плані вирішальну роль повинно відіграти обов’язкове вивчення українознавства у всіх класах ЗНЗ України.
 – Подолати в Держстандарті освіти велику відірваність знань від практичних потреб життя в конкурентних ринкових умовах України. Серед всіх знань, які пропонуються в ЗНЗ, на особливе місце поставити життєво важливі знання, які допомогають людині у вирішенні щоденних реальних практичних завдань.
 – На перше місце в Держстандарті освіти поставити здобування учнями сучасних життєво важливих знань, тобто зменшити об’єм загальнотеоретичних знань і значно збільшити об’єм сучасних прикладних знань.
 – Всю методичну ситстему викладання в ЗНЗ України побудувати на концепції: знанна – розуміння – вміння. Основну увагу приділити розумінню знань. За рахунок зменшення об’єму знань зільшити глибину їх розуміння та вмінні користуватися знаннями для реальних практичних потреб. Схоластичні, не усвідомлені знання, вважати „мертвими”, зайвими знаннями, які тільки перевантажують пам’ять учнів.
 – Для наближення змісту освіти до реального життя в Держстандарті чітко виділити регіональний компонент знань, який повинен відповідати конкретним особливостям кожного регіону. Додаткові знання про свій рідний край повинні розглядатись з позицій національних інтересів єдності всієї України як держави.
 – У всіх збірниках задач і завдань для ЗНЗ з предметів природничо-математичного циклу   значно зменшити число формальних тренувальних задач, замінивши їх реальними прикладними задачами, які можуть зустрічатись в майбутній життєвій практиці.
 – Необхідно подолати велику хибу Держстандарту освіти, який тільки декларує  завдання розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання, але не розкриває шляхів включення учнів в практичну діяльність, не показує механізми врахування індивідуальних особливостей учнів, їх багатосторонніх розумових здібності, життєвих інтересів та потреб. Замість того, щоб „підганяти” всіх учнів  до загальних стандартів, слід більше орієнтуватися на самостійне здобування знань, які відповідають життєвим інтересами учнів та базуються на національній культурі українського народу. 

Література

1. Клименко В.В.  Психологія творчості: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480 с.
2. Гарднер Говард. Структура разума: теория множественного интеллекта: Пер. с англ. – М.: ООО „И.Д. Вильямс”, 2007. – 512 с.
3. Інформаційний збірник МОН України. Спецвипуск: Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. 1-2, січень. – К.: Педагогічна преса, 2004. – 64 с.
4. Кремень В.Г., Ільїн В.В. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник. – К.: Книга, 2005. – 528 с.
5. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2005. – 487 с.
6. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. –6-те вид., стереотип – К.: Либідь, 2006. – 632 с.
7. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні. – Львів: Літопис, 2005. – 542 с.
8. Зеленчук І.М.  Індивідуальні творчі роботи учнів. – Верховина: Гуцульщина , 2002. – 48 с.