Про результати опитування викладачів ЗНЗ щодо впливу стилю і методів управління освітою на вирішення завдань української освіти
Автор: Таровська Олена
науковий співробітник відділу філософсько-психологічних проблем українознавства НДІУ.

У статті проаналізовані виявлені шляхом анкетування тенденції сприйняття стилю і методів управління освітою викладачами загальноосвітніх навчальних закладів та зазначений ними вплив методів управління на вирішення завдань освіти в Україні.

Ключові слова: анкетування, респонденти, тенденції, методи управління, процеси демократизації.

О результатах опроса преподавателей ОУЗ относительно влияния стиля и методов управления образовательным процессом на решение задач украинского образования

В статье анализируются обнаруженные с помощью анкетирования тенденции восприятия стиля и методов управления образованием преподавателями общеобразовательных учебных заведений, а также отмеченное ими влияние определенных методов управления на решение задач образования в Украине.

Ключевые слова: анкетирование, респонденты, тенденции, методы управления, процессы демократизации.

About results of questioning among secondary school teachers concerning influence of style and methods of educational management on realization of tasks of ukrainian education

In the article on the base of results of questioning an author analyzed tendencies of perception of style and methods of educational management by the teachers of secondary schools and influence of certain management methods on realization of educational tasks in Ukraine.

Key words: questionnaire, respondents, tendencies, facts, management methods, processes of democratization

Про результати опитування викладачів ЗНЗ щодо впливу стилю і методів управління освітою на вирішення завдань української освіти

Мова статистики – проста й невблаганна. Але чи може вона говорити сама за себе, без пошуку причин отриманих фактів? У 2-ій половині ХІХ ст. перевіряючі земських народних шкіл зіткнулися з цікавим фактом: учні не могли пояснити, про що йдеться у реченні з біблейського сюжету: «Лицо Каина исказилось». Звичайний статистичний факт: більшість учнів зрозуміли цю фразу хибно (вважали, що Каїн сказився). Цей реальний випадок отримав певну інтерпретацію: чиновники царського уряду винесли вирок: діти селян (особливо українських) до навчання не здатні. Прогресивні ж діячі науки і культури того часу стверджували: дітей навчають чужою для них мовою, яку вони часто не розуміють. Тому необхідно ввести в народних школах навчання рідною мовою. Один факт, але інтерпретації його різні.
В межах підготовки до конгресу «Українська освіта: стан, проблеми, перспективи розвитку в Україні і світі» Науково-дослідним інститутом українознавства була проведена широкомасштабна робота з опитування (шляхом анкетування) різних верств населення щодо стану сучасної української освіти. Опитано близько 10400 респондентів, з них – 1160 працівників середніх навчальних закладів. Одним з досліджуваних питань було питання про вплив стилю і методів управління на вирішення завдань української освіти. В цьому опитуванні взяли участь 660 вчителів загальноосвітніх навчальних закладів з різних регіонів України. Опитування проводилося з метою:
- дослідження думки опитаних щодо зовнішніх впливів на розвиток освіти в Україні;
- вивчення сприйняття викладачами загальноосвітніх шкіл існуючих стилю і методів управління українською освітою;
- виявлення активної громадянської позиції щодо можливості впливати на розвиток освіти в державі.
Ми маємо на меті  проаналізувати, які тенденції сприйняття стилю і методів управління освітою спостерігаються серед викладачів загальноосвітніх навчальних закладів і наскільки активну позицію займають вчителі щодо можливості впливу на зміни в українській освіті. При цьому інформація, отримана в ході опитування, виступатиме в якості вихідних даних стосовно наявного стану зацікавленості вчителів в опитаному середовищі щодо введення демократичних змін у стиль і методи управління освітою та готовність їх впливати на цей процес.
Які ж тенденції виявилися найбільш характерними? В анкетах було використано 14 питань, відповідних  поставленій меті:
1. Якою є система освіти в Україні?
52% опитаних вважають її недемократичною, 31% відзначило наявність демократичних тенденцій і 17% не змогли визначити існуючий характер системи освіти в державі

(див. PDF).

Як бачимо, незважаючи на реформаційні процеси, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів, що відбуваються останніми роками в освітній галузі України, рівень демократизації освіти опитані вважають досить низьким.
2. Чи сприяють вирішенню завдань української освіти стиль і методи управління освітою в Україні?
83% вчителів опитаної категорії негативно оцінили стиль і методи управління освітою, вважаючи їх не лише авторитарними і такими, що не тільки не сприяють вирішенню нагальних завдань української освіти, а й призводять до освітньої кризи. 12% ставляться позитивно до методів управління освітою, а 5% не визначили свого ставлення до означеної проблеми.
(див. PDF)

Відповіді респондентів на це питання лише підтверджують припущення, що більшість з опитаних освітян вважають, що вирішенню завдань української освіти заважають старі авторитарні методи, закладені ще за часів радянської доби.
3. Що  потребує нагальних змін в українській освіті?
На думку більшості (59%) респондентів, нагально необхідна відмова від кількісних показників і перехід до якості освіти, 22% на перше місце висувають необхідність змін у системі управління освітою, 11% вважають, що, в першу чергу, змін потребує система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, 7% упевнені, що впровадження українознавства як філософії й методології освіти дасть свої позитивні результати і сприятиме змінам в українській освіті. Лише 1% не вбачають необхідності впроваджувати будь-які зміни.

(див. PDF)

4.Чи забезпечують Міністерство освіти і науки України та регіональні управління освіти належні умови для праці освітян?
92% респондентів відзначили погане забезпечення належних умов праці освітян, 7% позитивно оцінили діяльність Міністерства освіти і науки та регіональних управлінь освіти в цьому напрямку і 1% не змогли відповісти на поставлене запитання.

(див. PDF)

Такий відсоток незадоволених серед опитаної категорії освітян умовами своєї праці свідчить про тривожну тенденцію ставлення до вчительської діяльності, про падіння престижності й авторитету праці педагога.
5.Чи хотіли б Ви, щоб Ваша дитина працювала у ЗНЗ?
50% категорично відповіли – «ні», 42% погодилися б лише за умови докорінної зміни умов праці і, в першу чергу, заробітної плати, 4% відзначили, що позитивно б поставилися до  рішення дитини  стати педагогом, і 4% не визначили своєї позиції.

(див. PDF)

Як бачимо, ці ж 92% опитаних не бажають за існуючих умов вчительської долі власним дітям.
6. Хто найбільше сприяє підвищенню Вашого фахового і методичного рівня?
43% респондентів назвали фахові науково-методичні видання, 37% – колег свого навчального закладу, 11% знаходять допомогу у методистів районного координаційно-методичного центру і 9% користуються допомогою методистів інститутів післядипломної освіти.

(див. PDF)

Таким чином, можна зазначити, що більшість опитаних учителів (80%) підвищують свій фаховий рівень самостійно і через обмін досвідом з колегами. Ті ж установи, що призначені офіційно сприяти підвищенню кваліфікації (районні методичні центри та інститути післядипломної освіти), надають допомогу лише 20% опитаних освітян.
7. Яке Ваше уявлення про корупцію і хабарництво чиновників в системі освіти України?
Високий рівень хабарництва та корумпованості чиновників відзначили 63% опитаних, наявність поодиноких випадків хабарництва – 31%  і лише 6% вважають, що таке явище взагалі відсутнє серед чиновників в освіті України.

(див. PDF)

Отже, 94% респондентів відзначають наявність корумпованості у сфері управління освітою. Можливо, така тенденція спостерігається через відсутність прозорості у діяльності Міністерства освіти і науки України, переважання його контролюючої позиції і відсутність відкритої звітності.
8. Чи змінилася в останні роки кількість звітної документації?
55% опитаних зазначають, що вона досягла безглуздо великого обсягу, 33% не бачать суттєвих змін, 4% вважають, що звітної документації поменшало, а 8% не змогли відповісти на поставлене питання.

(див. PDF)

Як бачимо, ці дані майже співпадають з характеристикою респондентами рівня корумпованості у системі освіти України. Можна припустити, що це пов’язано з виконанням переважно контролюючої функції керівними органами освіти, а інших (таких, як методичне забезпечення, створення належних умов праці тощо) рядові вчителі особливо (окрім столиці) не відчувають у своїй роботі. Про це свідчать і їх відповіді на попередні питання (Див. діаграми 3, 4, 5).
9. Як  має призначатися кандидатура Міністра освіти і науки України?
63% респондентів вважають, що міністр  має обиратися на з’їзді освітян, 26% надають перевагу існуючим законам України, 7% пропонують обирати міністра всім громадянам країни і 4% не мають власної думки з цього питання.

(див. PDF)

Отже, більшість респондентів – за внесення у процедуру призначення міністра освіти більшої демократизації. Це ж стосується і призначення директора загальноосвітнього навчального закладу, що видно з відповідей на наступне питання.
10. Як  має призначатися директор ЗНЗ?
Більшість (73%) з опитаних освітян – за демократичні вибори, вони вважають, що директор має обиратися педагогічним колективом ЗНЗ і громадськістю, 27% – за призначення цих посадовців районним чи міським управлінням освіти і науки.

(див. PDF)

Таким чином, можна говорити про готовність більшості опитаних до впровадження демократичних змін в галузі освіти, до виявлення своєї громадянської позиції.
 11. Чи впливає громадськість на діяльність директора Вашого ЗНЗ?
84% респондентів дали позитивну відповідь і 16% – негативну.

(див. PDF)

Ці дані свідчать, що, незважаючи на ствердження більшості респондентів про відсутність демократичних процесів у галузі управління освітою (див. відповіді на питання 1 і 2), демократизація української освіти все ж відбувається на місцевому рівні.
12. Яке Ваше ставлення до висвітлення у ЗМІ стану освіти в Україні?
91% опитаних вважають, що ЗМІ не відображають реального стану освіти в Україні, недостатньо його висвітлюють, 5% позитивно оцінили роботу ЗМІ в цьому напрямку і 4% не знайшли відповіді на поставлене питання.

(див. PDF)

На нашу думку, такий результат опитування викликає питання про зацікавленість суспільства проблемами освіти і науки в Україні і потребує додаткового дослідження матеріалів ЗМІ, що стосуються проблем освіти.
13.Чи відповідають Державні стандарти освіти вимогам українського суспільства?
58% учасників опитування стверджують, що не відповідають і потребують докорінних змін. 35% зазначають, що в цілому можна говорити про таку відповідність і 7% не розмірковували над цим питанням.

(див. PDF)

 На жаль, питання анкети не визначали, що респонденти розуміють під вимогами українського суспільства і яких саме змін потребують Державні стандарти освіти. Сподіваємось, що відповіді на ці питання будуть знайдені під час роботи ІІ Міжнародного конгресу «Українська освіта: стан, проблеми, перспективи розвитку в Україні і світі».
14. Хто має розробляти Державні стандарти освіти України?
79% опитаних вважають, що провідні вищі навчальні заклади України разом з учителями-практиками. 12% надають перевагу Міністерству освіти і науки України, 3% передають повноваження Академії педагогічних наук України і 6% не знають, хто цим має займатися.

(див. PDF)

Як бачимо, результати опитування показали, що серед його учасників більшість учителів вважає за необхідне до формування Державних стандартів освіти залучати викладачів-практиків. Це може свідчити про те, що, на думку опитаних, представники міністерств і відомств, науковці та керівники наукових установ недостатньо обізнані з реальним станом справ у школі, з матеріальними можливостями загальноосвітніх шкіл, із забезпеченням необхідними кадрами тощо.
Отже, аналіз результатів опитування вчителів загальноосвітніх навчальних закладів засвідчив наявність тенденції серед опитаної категорії бачити в галузі освіти України системну кризу. Виявлені оцінки характерних проблем (авторитарність системи освіти в Україні, невідповідність стилю і методів управління освітою у вирішенні нагальних завдань, незадовільне забезпечення належних умов праці освітян, наявність корумпованості у сфері управління освітою, невідповідність Державних стандартів освіти вимогам українського суспільства тощо) є основними  причинами, що гальмують розвиток і демократизацію освіти в Україні. Тому необхідно шукати механізми схвалення і фінансування наукових і освітніх проектів саме з питань управління в системі національної освіти, надання публічного (прозорого) характеру всій системі управління освітою і наукою, створення загальнодержавного проекту розвитку освіти і науки, залучення громадськості, зацікавленої у демократичних змінах в стилі і методах управління освітою та готової активно впливати на цей процес.